Штурман (авіація)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шту́рман (нід. stuurman, від stuur — кермо і man — людина) — фахівець із водіння надводних кораблів, літаків, або підводних човнів, батискафів та деяких інших транспортних засобів.

Обов'язки авіаційного штурмана[ред. | ред. код]

Шту́рман в авіації — посада льотного складу.

Штурман повинен знати[ред. | ред. код]

  • - Повітряний кодекс України;
  • - накази, постанови, керівництва, інструкції, керівні документи Міністерства Укравіатрансу, авіапідприємства, які регламентують штурманське забезпечення польотів;
  • - теорію та техніку літаководіння;
  • - організацію управління рухом повітряного судна;
  • - планування та забезпечення польотів;
  • - особливості використання радіотехнічних засобів за повітряними трасами та районами польотів;
  • - авіаційну техніку та наземні засоби забезпечення польоту;
  • - методики навчання льотного складу літаководінню;
  • - організацію планування та штурманського забезпечення польоту;
  • - рівень штурманської підготовки складу, що навчається;
  • - маршрути (райони) польотів;
  • - ступінь оснащення навігаційними пристроями;
  • - передовий вітчизняний та світовий досвід в галузі штурманської підготовки льотного складу;
  • - перспективи розвитку штурманського забезпечення польотів;
  • - положення про льотну службу;
  • - Правила визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряного судна цивільної авіації України;
  • - основи трудового законодавства;
  • - норми і правила охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту [1].

Обов'язки штурмана в авіації[ред. | ред. код]

Штурман зазвичай виконує наступні обов'язки
  • прокладає курс,
  • обчислює заплановане переміщення і зазначає пересування ЛА на цифровій чи топографічній карті повітряного судна,
  • стежить за справною роботою навігаційних приладів та робить необхідні виміри за їх допомогою
  • розраховує час польоту в залежності від сили та напряму вітру на ешелоні, необхідну кількість палива на політ, мінімальну безпечну висоту польоту по окремих ділянках маршруту.

У військовій авіації[ред. | ред. код]

Американський військовий штурман за роботою

У військовій авіації штурман, крім навігації, може вести аерофотозйомку, за допомогою пілотажно-навігаційного комплексу (ПНК) контролювати проходження літаком завчасно запланованих пунктів маршруту та цілей, виконувати прицілювання і скидання бомб, наведення і пуски ракет, а у військово-транспортної авіації — десантування особового складу, військової техніки та вантажів.

Права кабіна — робоче місце штурмана на Су-24М

На деяких типах літальних апаратів [2]штурман має можливість в повному обсязі керувати літаком для дублювання командира екіпажу - льотчика.

Також у військовій авіації штурман може мати більш вузьку спеціалізацію - штурман-оператор, і в цьому випадку його обов'язки можуть бути абсолютно не пов'язані з навігацією.

Підготовка штурмана[ред. | ред. код]

Загальна штурманська підготовка льотного складу включає вивчення:[ред. | ред. код]

  • теоретичних питань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС, що експлуатуються, їх обладнання і систем авіаційного озброєння з урахуванням бойового (спеціального) призначення ПС;
  • систем і засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, АЗУ і засобів об’єктивного контролю (далі - ОК), а також методики їх використання в різних умовах навігаційної і тактичної обстановки;
  • службових документів з організації, підготовки та виконання польотів і забезпечення їх безпеки;
  • району польотів;
  • даних роботи і зон дій (робочих областей) засобів зв’язку та РТЗ польотів;
  • нормативно-правових актів України з використання повітряного простору (далі - ВПП), стандартів та рекомендованої практики ІКАО, інструкцій з виконання польотів (використання повітряного простору) у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), з виконання десантування на майданчики приземлення, з експлуатації та ВПП полігонів;
  • документів аеронавігаційної інформації (далі - АНІ);
  • авіаційних карт;
  • об’єктів АСУ, інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС), за допомогою яких вирішуються завдання в інтересах штурманської підготовки до польотів та штурманського забезпечення польотів (бойових дій);
  • порядку експлуатації СНС.

Робота з картами[ред. | ред. код]

  • Під час загальної штурманської підготовки штурмани вивчають особливості авіаційних карт, що використовуються, здійснюють їх підбір, склеювання на район польотів (бойових дій), їх загальну підготовку.
  • Кількість авіаційних карт, їх категорії за призначенням та за формою надання картографічної інформації для екіпажу визначає старший штурман авіаційної частини залежно від поставленого завдання на політ.

Обсяг знань в межах загальної штурманської підготовки[ред. | ред. код]

Штурман має знати
  • порядок перевірки та допуску до польотів льотного складу; обов’язки посадових осіб з організації, проведення і забезпечення польотів;
  • тактико-технічні дані, принцип дії бортових і наземних засобів (систем) навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польоту в обсязі, необхідному для їх підготовки і грамотного використання в польоті;
  • правила підготовки та використання ПрНК (ПНО), озброєння ПС на землі та в польоті; обсяг, порядок і строки перевірки (юстирування) ПрНК (ПНО), порядок складання графіків (таблиць) поправок до показань приладів;
  • теорію навігації та бойового (спеціального) застосування, порядок вибору та прокладання маршруту польоту, виконання навігаційного розрахунку та інженерно-штурманського розрахунку (далі - ІШР) польоту;
  • класифікацію, призначення, масштаби, види проекцій і особливості використання авіаційних карт, зміст і порядок їх загальної підготовки; кліматичні, метеорологічні та орнітологічні особливості району базування і місцеві ознаки зміни погоди; магнітне схилення і магнітні аномалії;
  • загальний фізико-географічний характер району польотів (бойових дій); основні лінійні і площинні орієнтири, їх характерні особливості, можливість використання для ведення візуального й радіолокаційного орієнтування, корекції ПрНК в різних умовах; рельєф місцевості та її основні висоти, місцезнаходження основних штучних перешкод та їх висоту;
  • порядок управління повітряним рухом (обслуговування повітряного руху) (далі - УПР (ОПР)); порядок подання заявок на польоти і сповіщення про них;
  • структуру повітряного простору України, правила і порядок його використання; розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, маршрутів ОПР, небезпечних, заборонених зон та зон обмежень польотів;
  • основні і запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), їх місце розташування, розміри і напрямки злітно-посадкових смуг, засоби зв’язку та РТЗ польотів; місце розташування полігонів, майданчиків приземлення, зон повітряних стрільб, їх обладнання, особливості виконання польотів;
  • місце розташування радіонавігаційних систем, їх тип і дані роботи, позивні, робочі ділянки за висотами польотів, порядок запиту роботи засобів РТЗ польотів на землі і з борту ПС; методику застосування засобів РТЗ польотів для вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;
  • способи шикування і витримування заданих бойових (польотних) порядків, виходу на вихідний пункт маршруту;
  • порядок виконання польоту за маршрутом, контролю та виправлення лінії шляху, виходу на ціль, маневрування, виходу на аеродром посадки, розпуску бойових (польотних) порядків і заходу на посадку;
  • порядок роботи на полігонах, майданчиках приземлення, організацію керівництва польотами на них;
  • види бойового (спеціального) застосування ПС, способи і порядок їх виконання; методику і способи вирішення завдань навігації та бойового застосування (дій за призначенням); варіанти бойової зарядки ПС та порядок її розвантаження;
  • методику визначення раціональних і безпечних умов виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;
  • порядок організації (керівництва) і виконання польотів, забезпечення їх безпеки;
  • заходи щодо штурманського забезпечення БзП;
  • причини та ознаки відмов авіаційної техніки на землі і в польоті, можливості відновлення її працездатності в польоті або виконання завдання з використанням дублювальних (резервних) засобів;
  • заходи щодо попередження втрати орієнтування, порушення державного кордону, входу в заборонені зони, застосування АЗУ поза межами полігона, десантування поза межами заданих майданчиків приземлення; дії екіпажу під час відновлення орієнтування та в інших особливих випадках польоту;
  • дії екіпажу в разі отримання сигналів “Стріла”, “Режим” і “Килим”;
  • можливості наявних в авіаційній частині об’єктів АСУ та ІТС, порядок підготовки і введення даних, алгоритми та методику вирішення завдань штурманської служби СДА;
  • класифікацію та зміст документів АНІ, їх використання під час підготовки до польоту і в польоті;
  • методику роботи із засобами ОК, дешифрування та оцінювання точності виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;
  • методику підготовки та проведення розбору польотів.

Штурман повинен вміти[ред. | ред. код]

  • самостійно підготуватися до польоту та мати необхідні теоретичні знання і практичні навички:
    • у підготовці польотної документації;
    • у роботі з обладнанням ПС;
    • у використанні засобів РТЗ польотів;
    • у виконанні штурманських розрахунків.

Штурманська служба державної авіації[ред. | ред. код]

Штурманська служба державної авіації - штурманські служби ОУА ЦОВВ, ОУА ЗСУ (Повітряних Сил, Сухопутних військ, Військово-Морських Сил), органів управління суб’єктів державної авіації, структурних підрозділів суб’єктів державної авіації [3].

Керівництво штурманською службою здійснюють:[ред. | ред. код]

  • у Збройних Силах України:
    • у Повітряних Силах - головний штурман - начальник штурманського управління авіації Командування Повітряних Сил (далі - головний штурман Повітряних Сил ЗСУ);
    • в авіації Сухопутних військ - начальник штурманської служби - головний штурман служби армійської авіації Командування Сухопутних військ ЗСУ;
    • в авіації Військово-Морських Сил - головний штурман морської авіації;
    • у Спеціалізованому центрі бойової підготовки авіаційних фахівців Збройних Сил України (далі - СЦБП АФ) - начальник штурманської служби;
    • у Державному науково-випробувальному центрі Збройних Сил України (далі - ДНВЦ) - головний штурман-випробувач;
    • у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ) - начальник штурманської служби - старший інспектор-штурман;
  • в авіації Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) - начальник штурманської служби - головний штурман відділу професійної та спеціальної підготовки управління авіації Головного управління Національної гвардії України;
  • у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) - головний штурман авіації;
  • у Державній прикордонній службі України (далі - ДПС) - головний штурман авіації;
  • у з’єднанні - головний штурман;
  • в авіаційній частині - старший штурман (штурман);
  • в авіаційній ескадрильї (групі) - старший штурман (штурман) авіаційної ескадрильї (групи), а там, де ця посада не передбачена, - заступник командира авіаційної ескадрильї - штурман;
  • в авіаційній ланці (загоні) - штурман (льотчик-штурман) ланки (загону), а там, де ця посада не передбачена, - командир авіаційної ланки (загону).

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]