Шулхан арух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шульхан арух («накритий стіл»), — спрощений юдейський кодекс поведінки, доступний для середнього юдея. «Кіццур Шульхан Арух» — скорочений варіант книги «Шулхан Арух» для російськомовних євреїв.

Історія[ред.ред. код]

Ідея створення законодавчого довідника із зручною систематичної структурою, якогось кодексу, виникала, звичайно, у багатьох законовчителів. Труднощі і відповідальність, пов'язані зі створенням такого кодексу, можливо, були причиною того, що протягом низки століть такий кодекс не був написаний. Досить імовірно, однак, що ще важливішою причиною були побоювання, що наявність доступного і зручного кодексу призведе до ослаблення інтересу до вивчення Талмуду.

Шулхан Арух був написаний у 16-му столітті Йосипом Каро, рабином з міста Цфат (нар. 1488 — † 1577). Над своїм Шулхан Арух Каро пропрацював понад 20 років. Перше видання вийшло у Венеції в 1565 р.

Зміст Шулхан Аруху практично не було відомий християнам аж до кінця XIX століття.[1] Лише в 1883 році в журналі «Вестфальський Меркурій» було опубліковано дослідження хрещеного єврея Брімана, що виступив під псевдонімом Юстус, в якому вперше для широкої публіки були перекладені на німецьку мову 100 найхарактерніших законів Шулхан Аруху, що унормовують ставлення юдеїв до неєвреїв. З боку юдейських організацій робилася спроба дискредитувати це дослідження, звинувативши автора і редактора журналу в підробці. Однак на підставі висновку експертизи авторитетної правильність перекладу обраних законів Талмуду була встановлена беззаперечно. Позов юдейських організацій був відхилений, як необоснованнний і зловмисний.[2] Експерт — видатний дослідник юдаїзму доктор Карл Еккер згодом видав матеріали своєї експертизи окремою книгою.[3]

В 1864 Шломо Ганцфрід написав та видав для російськомовних євреїв «Кіццур Шульхан Арух» ('Скорочений Шулхан Арух'), укорочений переклад «Шульхан Арух».

У 2005 році ряд представників російської громадськості в тому числі 20 депутатів Держдуми Росії зажадали від Генерального прокурора РФ припинити поширення Шульхан Арух на території Росії як джерела національного і релігійного екстремізму.[4] Прокуратура визнала книгу «Кіцур Шулхан Арух» образливою для неєвреїв.[5][6]

Значення[ред.ред. код]

Лише в 1565 році у Венеції юдейська влада дозволила видати твір рабина Йосипа Каро під назвою Шульхан Арух, в якому містилися основні встановлення Вавилонської редакції Талмуда, які цілком розкривали світогляд юдаїзму. На кілька століть Шулхан Арух став настільною книгою для більшості юдеїв, популярним зведенням правил гуртожитку і законів для всіх євреїв.[2]

Відомий вчений юдейський Елленбергер відзначав, що Шульхан Арух «був визнаний всіма рабинами за єдиний зручний та прийнятний звід законів і завдяки винаходу друкарства через багаторазові видання отримав загальне поширення».[7] Він також зауважував, що «з тих пір, як Шулхан Арух пустив коріння і в усіх країнах був оцінений і затверджений євреями як єдине законодавче керівництво, Талмуд втратив своє первинне значення і в багатьох місцях був зданий в архів».

Деякі закони Шульхан Арух[ред.ред. код]

Закон 2. «Все, що єврею, за обрядом, необхідно для богослужіння, як, наприклад, згадані вище кисті тощо, може виготовляти лише єврей».

Закон 3. "Молитву "Кадиш "(вона починається словами «Іїфгадал веїфкадаш», тобто «підніс і освячений», — звідси й сама назва «Кадиш») дозволяється читати лише там, де десять євреїв перебувають разом.

Закон 6. «Єврей, що перетворився на акума (християнина), проклятий до такої міри, що навіть коли він жертвує в синагогу свічки або ж щось подібне, то приймати їх забороняється».

Закон 13. «Єврейській акушерці не лише дозволяється, але вона зобов'язана у шабат допомагати єврейці і при цьому робити все, що за інших умов осквернило б шабат. Навпаки, допомагати акумці (християнці) забороняється, навіть коли це можливо зробити без осквернення шабату».

Закон 17. «Коли де-небудь з'явиться чума, внаслідок чого багато людей стають жертвою епідемії, тоді євреї повинні зібратися у синагозі й, не ївши і не пивши, весь день молитися, щоб Єгова змилувався над ними, і врятував їх від чуми».

Закон 18. На свято Амана всі євреї повинні читати подячну молитву «Арур Аман», в якій говориться: «Хай буде проклятий Аман і нехай будуть благословен Мордехай.»

Примітки[ред.ред. код]

  1. ТАЛМУД — ИСТОЧНИК «АНТИСЕМИТИЗМА»
  2. а б Загадка сіонських протоколів
  3. Эккер К. Еврейское зерцало при свете истины (нім. «Der Judenschpiegel» im Lichte der Warheit, eine wissenschaftliche Untersuchung»). Падеборн, 1884. На нем. яз. Рус. пер. см: Шмаков А. С. Еврейские речи. М., 1897.
  4. Российские депутаты против «Шулхан Арух»
  5. Прокуратура не усмотрела антисемитизма в призывах запретить иудаизм в России и в слове «жид»
  6. Еще раз настаиваю на публичной очной ставке
  7. Елленбергер Г. Історичне керівництво. Будапешт, 1883. С.47. Німецькою мовою.

Література[ред.ред. код]

  • Талмудический трактат «Шулхан Арух» перевод доктора К.Эккера для судебного процесса в Германии в 1883 г. (Dr. K. Ecker. Der «Judenspiegel» im Lichte der Wahrheit, — eine wissentschaftliche Untersuchung. Paderborn. 1884; русский перевод: д-р К. Эккер. «Еврейское зерцало» в свете истины. Научное исследование. М., 1906.
  • СТО ЗАКОНОВ ИЗ ТАЛМУДА

Джерела[ред.ред. код]


Юдаїзм Це незавершена стаття про юдаїзм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.