Шульгін Василь Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шульгін Василь Віталійович
рос. Василий Витальевич Шульгин
Shulgin.jpg
Народився 1 (13) січня 1878
Київ, Російська імперія[1]
Помер 15 лютого 1976(1976-02-15)[1][2][3] (98 років)
Владимир, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Владимир
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність політик, громадський діяч, публіцист
Галузь Політична діяльність[4], social engagementd[4] і публіцистика[4]
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Знання мов російська
Посада депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія Всеросійський національний союзd
Конфесія православна церква
Автограф Signature of Vasiliy Shulgin.png

Васи́ль Віта́лійович Шульгі́н (13 січня 1878, Київ — 15 лютого 1976, Владимир) — російський політичний діяч, публіцист, за освітою правник. Відомий своїми націоналістичними поглядами, підтримкою російської монархії, антисемітизмом та українофобією. Після Жовтневого перевороту 1917 р. був активним членом і одним з ідеологів Білого руху.

Життєпис[ред. | ред. код]

Василь Шульгін народився в Києві — син професора історії Київського університету Св. Володимира Віталія Яковича Шульгина, засновника часопису «Киевлянин» у 1864 році. Його хрещеним батьком був Микола Бунге. Шульгін рано залишився без батька і виховувався вітчимом — професором політекономії університету Д. І. Пихно (1853–1909). Він одержав типове дворянське домашнє виховання та освіту: закінчив 2-гу Київську гімназію і юридичний факультет університету Св. Володимира (1900). Ще зі студентських років Шульгін проявив себе антисемітом, але виступав проти єврейських погромів. Він досить рано розпочав політичну кар'єру — в двадцять вісім років молодий поміщик вже був обраний від Волинської губернії в депутати II (а потім ІІІ і IV) Державної думи Російської імперії, де з перших днів заявив себе запеклим прибічником фракції правих та царського уряду.

Після смерті Д. І. Пихно до його рук переходить керування редакцією і виданням щотижневика «Киевлянин» (1913–1919), газета набуває різко шовіністичного, антиукраїнського напряму.

Невдовзі після початку Лютневої революції 1917 Шульгін стає членом Тимчасового комітету Державної Думи. 2 березня 1917 року він разом з О. І. Гучковим виїжджає до царської ставки, де бере участь у зреченні від престолу російського імператора Миколи ІІ Романова.

Після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 Шульгін став одним з ідеологів Білого Руху, був одним із засновників білогвардійської Добровольчої армії, членом Особої ради, активно співпрацював з А. І. Денікіним і П. М. Врангелем, відкрив часопис «Великая Россия», на сторінках якого боровся з новою владою. В березні 1918 створив у Києві конспіративну білогвардійську організацію «Азбука». З 1920 в Югославії, згодом у Франції, Польщі і з 1931 знову в Югославії — в місті Сремскі Карловці, в осередоку російських білогвардійців-врангелівців.

Взимку 1925–1926 він з фальшивим паспортом відвідав Ленінград, Москву і Київ (Про свої враження від цієї поїздки написав спогади «Три столицы», 1927). З 1931 р. за його словами взагалі відходить від політичної активності і оселяється зі своєю другою дружиною Марією Дмитрівною, дочкою генерала Сидельникова, в місті Сремскі Карловці.

В січні 1945 був арештований радянськими окупаційними органами в Югославії, вивезений до Москви і засуджений до 25-річного ув'язнення. В 1956 достроково звільнений, після звільнення жив у Владимирі, до нього з дозволу Радянської влади з Югославії приїздить дружина. Помер у Владимирі на 99-му році життя. Реабілітований у 2001 році[5].

Публікації[ред. | ред. код]

Шульгін є автором декількох книг, що вважаються антиукраїнськими і антиєврейськими:

  • «Об антисемитизме в России» (1929)
  • «Что нам в них не нравится?» (1930)
  • «Украинствующие и мы!» (1939)
  • «Le plus grand mensonge du XXe siècle. L'Ukraine» (1939)

Його перу належать спогади:

  • «1920-й год» (1921)
  • «Дни» (1927, про лютневу революцію)
  • «Приключения князя Воронецкого» (1934)

В СРСР посмертно було видано його спогади:

  • «Годы. Воспоминания бывшего члена Государственной думы» (1979)

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Шульгин Василий Витальевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б в Czech National Authority Database
  5. Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти. — Кіровоград: Центр. – Укр. вид-во, 2012. — 256 с.

Посилання[ред. | ред. код]