Шумбар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шумбар
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський
Громада Шумська міська громада
Код КОАТУУ 6125889501
Облікова картка Шумбар 
Основні дані
Засноване 1513
Населення 746
Територія 3.678 км²
Поштовий індекс 47133
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°02′16″ пн. ш. 26°01′20″ сх. д. / 50.03778° пн. ш. 26.02222° сх. д. / 50.03778; 26.02222Координати: 50°02′16″ пн. ш. 26°01′20″ сх. д. / 50.03778° пн. ш. 26.02222° сх. д. / 50.03778; 26.02222
Водойми Вілія
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Лепесівка
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 47152, с. Шумбар
Карта
Шумбар. Карта розташування: Україна
Шумбар
Шумбар
Шумбар. Карта розташування: Тернопільська область
Шумбар
Шумбар

Шу́мбар — село Шумського району Тернопільської області. Колишнє містечко. Розташоване на річці Вілія, в центрі району. Село входить до складу Шумської ОТГ.

Населення — 746 осіб (2016).

Археологічні відомості[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезолітичної стоянок (17-10 тис. років тому), поселення Трипільської культури (III тисячоліття до н. е.) та знайдено римські монети II ст. Поселення трипільської культури було виявлено під час розвідки Олександра Цинкаловського у 1930-х роках. Підйомний матеріал складається з уламків кераміки зі слідами орнаменту та сокири з опоки. Матеріал зберігається у Кременецькому краєзнавчому музеї[1].

На території села розкопано слов'янське підкурганне поховання VIII–IX століть.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про Шумбар датується 1513 роком. У той час село було маєтком волинського роду Боговитинів – Шумбарських. У 1513 році вельможа Богуш Боговитин обрав під забудову замку 20-ти сажену гору (60 м), оточену з трьох боків водою, побудував прекрасний замок та назвав себе Шумбарським. На даний час збереглись фундаменти цього замку (на них вже двічі будувалась православна церква)[2].

Під час ревізії Кременецького замку виявлено: в 1545 році Шумбар належав до володінь Боговитинів, які мали там свої „городні” (городня – це частина укріплення в центрі оборонної системи за литовсько-польської влади на Волині).

У 1570 році частиною земель Шумбарського володів шляхтич Станіслав Лящанець. За поборовим  реєстром Кременецького замку він платив від села 48 дим ( одиниця оподаткування в давнішні часи), 18 городників (наймитів), 1 боярина, двоє млинських коліс, троє інших коліс.

У 1603 році, після смерті княгині Софії Михайлівни Чарторийської з Боговитинових, Шумбар разом з Рохманівським ключем переходить до князя Юрія Михайловича Чарторийського, а від нього – до графів Блєндовських.

XVII-XVIII ст. Шумбар - стає містечком. Раніше поблизу Шумбара знаходилось село та маєток Кутно.[3] Згодом містечко знову стало власністю графів Блєндовських. В описі Кременецького замку згадуються Андрій та Франциска Блєндовські, як власники Шумбару. Вони у 1727 році побудували в селі католицький тринітарний монастир у стилі бароко, що існував до 1762 року, а потім був перенесений до Кременця. У цей період село на короткий час стає містечком за Магдебурзьким правом. У Кременецькому костелі зберігалося декілька портретів Блєндовських з їх родинним гербом „ Налєнч” ( перев’язана срібна краватка в червоному полі), який, очевидно, і виконував роль міського герба.

У 1734 році власником Шумбару був Павло Шишковський.

У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев’яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана та перенесена в одне із сіл Вишнівецького району, де знаходиться і досі. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть камінний хрест.

У XIX столітті збудований у селі католицький костел, що став окрасою вулиці Красна гора.

У 1903-1906 роках на високій горі у центрі села на підвалинах старовинного замку Боговитинових-Шумбарських було збудовано православну Свято-Лукінську церкву.

30 вересня 1927 року у селі відкрили один клас школи.

За Брестським мирним договором село Шумбар відійшло до Польщі, в складі якої перебувало до 1939 року. У вересні 1941 року в село увійшли німці, розпочалася трьохрічна німецька окупація. 26 лютого 1944 року село було звільнено. На території села активну боротьбу з фашистами вели загони УПА. У бойових діях під час ІІ Світової війни брали участь 285 жителів, 87 з них загинуло, 103 нагороджено орденами та медалями.

У 1948 році "совєти" силою згонили людей у колгосп, заставляли писати заяви про вступ. З чоловіків села була створена охоронна служба полів (врожаїв) - " стрибки". Першим головою колгоспу імені "17 вересня" став Ваврисюк Юрій . За один трудодень людині платили 200 грам зерна та 3 копійки. Повідбирали у селян вози, жорна, худобу, землю.

31 жовтня 1989 року у Шумбарі відбулося відкриття православної церкви Святого Апостола і Євангеліста Луки.

У 1990 році відбулося урочисте відкриття приміщення нової школи.

На території села діє фермерське господарство "Івашенюків", створене у 2005 році.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев'яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана та перенесена в одне із сіл Вишнівецького району. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть камінний хрест.

У XIX столітті був збудований в селі католицький костел, що став окрасою вулиці Красна гора. Свідченням того, що костел існував, є сьогодні невеликий дзвін, що уцілів під час пожежі та знаходиться на дзвіниці шумбарської церкви.

1975 року споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні.

31 жовтня 1989 року відкрито муровану православну церкви Святого Апостола і Євангеліста Луки.

Із розповідей односельчан відомо, що село славилося відважними воїнами гетьмана Богдана Хмельницького. Від слів "гербові козаки" ("гербовці") походить назва центральної вулиці (Горбівці). Кажуть, що колись під час походів Богдана Хмельницького тут осіли та побудували перші хатини славні козаки. Про звитяжну боротьбу гербових козаків за волю українського народу залишились спогади – козацькі могили. Одна з них височить і сьогодні на межі чотирьох сіл – Шумбару, Загаєць, Темногаєць та Цеценівки. У 1960 році могилу розкопували і знайшли там багато шабель та інших речей, що належали убитим козакам.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ І-ІІ ст., клуб, бібліотека, ФАП, торгівельні заклади.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne. — Warszawa, 1969. — T. XXXIV, 2. — стор. 223
  2. Rachmanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.).— S. 351. (пол.)
  3. Kutno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883. — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.).— S. 963. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]