Шумова температура антени

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шумова температура антени — температура, викликана випромінюванням навколишнього середовища при відсутності досліджуваного джерела[1], та тепловими втратами в системі опромінення[2][3]. не має жодного відношення до фізичної температури антени. Вона задається формулою Найквіста, та дорівнює температурі резистора, який мав би таку ж потужність теплових шумів в даній смузі частот:

,

де — потужність шумів, стала Больцмана, — смуга частот.

Джерелом шумів являеться не сама антена, а об'єкти на Землі та в космосі, що випромінюють шуми. Космічна складова шуму залежить від діаметру антени: чим більший діаметр і підсилення, тим вужча основна пелюстка діаграми направленості, відповідно, менше сторонніх космічних шумів антена підсилює разом з корисним сигналом. Земна складова шумової температури антени залежить від кута місця — чим нижче «дивиться» антена, тим більше вона приймає індустріальних завад і шумів від джерел на поверхні Землі. Тому шумова температура — не постійна величина, а функція від кута місця. Як правило, вона вказується в специфікації для одного чи кількох значень кута місця. Типова шумова температура параболічної антени діаметром 90 см в Ku-диапазоні для кута місця 30 градусів — 25-30К.

Шумова температура антени в радіоастрономії[ред. | ред. код]

Поняття шумової температури антени поряд з поняттям антенної температури широко використовується в радіоастрономії. Антенна температура характеризує повну потужність прийнятого антеною випромінювання, тобто потужність шумів та потужність об'єктів вивчення, в той час як шумова температура — лише потужність шумів (факторів завад). Якщо в діаграму направленості не попадає жодного радіоджерела, то антена температура дорівнює шумовій . Таким чином корисний сигнал залежить від різниці антенної та шумової температур .

Як правило шумова температура складається з двох частин: постійної та стохастичної. Постійну складову можна компенсувати, а от стохастична накладає фундаментальні обмеження на чутливість радіотелескопів. Тому для збільшення співвідношення сигнал/шум при проектуванні радіотелескопів основна увага приділяється зменшенню стохастичної складової. Для цього використовують підсилювачі з низьким рівнем шумів, охолодження приймачів рідким азотом або геліем тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Антенна температура

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Конникова В. К., Лехт Е. Е., Силантьев Н. А. Практическая радиоастрономия. — М. : МГУ, 2011. — С. 29.п
  2. Цейтлин Н. М. Антенная техника и радиоастрономия. — 1976. — 352 с.
  3. Кисляков А. Г., Разин В. А., Цейтлин Н. М. Введение в радиоастрономию, ч.2. — М., 1995.

Посиланняи[ред. | ред. код]