Шуя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто[1]
Шуя
Воскресенський собор з дзвіницею

Shuya resurrection cathedral.JPG

Q4490476? Герб
Прапор Герб

Координати 56°51′00″ пн. ш. 41°22′00″ сх. д. / 56.850000000027776536626334° пн. ш. 41.3666666666947762109884934° сх. д. / 56.850000000027776536626334; 41.3666666666947762109884934Координати: 56°51′00″ пн. ш. 41°22′00″ сх. д. / 56.850000000027776536626334° пн. ш. 41.3666666666947762109884934° сх. д. / 56.850000000027776536626334; 41.3666666666947762109884934

Країна Flag of Russia.svg Росія[1]
Регіон Івановська область
Район Шуйський район
Голова Тетяна Алексєєва
Дата заснування 1539 — спірно
Перша згадка 1539 (за документами)
Попередні назви Борисоглібська слобода
Статус з 1539
Площа 33,29 км²
Висота центру 100  м
Населення 58 570  (2014)
Національний склад росіяни
Конфесійний склад православні
Катойконім шуян, шуянін, шуянка
Телефонний код 49351
Поштовий індекс 155900 — 155906, 155908, 155 912
Код ЗКАТУ 24411
GeoNames 493231
OSM пошук у Nominatim
Офіційний сайт okrugshuya.ru
Шуя. Карта розташування: Росія
Шуя
Шуя
Шуя (Росія)
Шуя. Карта розташування: Івановська область
Шуя
Шуя
Шуя (Івановська область)

Шуя — місто (з 1539[2]), адміністративний центр Шуйського району, Івановська область, Росія. Розташоване в межиріччі річок Волга та Клязьма на відстані 32 км на південний схід від обласного центру Іваново. Через місто з півночі на південь протікає річка Теза (притока Клязьми), протяжність якої в межах міста становить 6,6 кілометрів.

Площа — 33,29 км². За чисельністю населення є третім містом Івановської області.

Історія міста[ред. | ред. код]

Згідно з однією з версій, стародавнє поселення на місці Шуї заснували угро-фінські племена чудь та меря; і назва його може походити від фінського слова «суо» — болото, озеро, болотиста місцевість. За іншою версією, найменування сходить до давньослов'янського «ошую», тобто «ліворуч», «по ліву руку» (в цьому випадку «на лівому березі»).

У XX столітті неподалік від Шуї були виявлені стародавні поховання (так звані Семухінські кургани).

Перше документальне свідчення про місто Шуя відноситься до 1539[2]. Під цією датою Шуя згадується в Никонівському літописі серед міст, розорених казанським ханом Сафа-Гіреєм, і саме від неї місто веде своє літочислення. До цього місто було відоме під назвою Борисоглібська слобода, в честь розташованої в ньому церкви Святих Бориса та Гліба.

Шуя і вінценосні особи[ред. | ред. код]

Іван Грозний під час походу на Казань в 1549 відвідав Шую і незабаром включив її в числі інших 19 міст до складу опричнини (15651572), оголосивши своєю власністю. Потім у 1572 році по духовній грамоті Івана Грозного Шуя перейшла у спадок його синові Федору. У 1609 місто було зруйноване поляками, а в 1619 — литовцями.

У 1729 в Шуї деякий час жила дочка Петра I царівна Єлизавета, яка любила полювати в навколишніх лісах.

Шуйське купецтво та текстильний промисел[ред. | ред. код]

Розвитку промисловості та торгівлі в Шуї сприяло зручне положення міста на судноплавній річці Тезі. У Шуї був великий гостинний двір. Торгувати в Шую приїжджали іногородні та іноземні купці — у 1654 році в гостинному дворі була лавка англійсько-архангельської торгової компанії. В цей же час Шуя славилася ярмарками.

Герб (1781)

У 1781 російська імператриця Катерина Велика видала указ про утворення Владимирського намісництва та затвердила герб міста Шуї. Старовинний герб міста являв собою щит, розділений на дві частини. У верхній частині стоїть на задніх лапах левиний леопард — символ губернського міста Владимира; в нижній частині — «на червоному полі брус мила, що означає розташовані в місті мильні заводи». Дійсно, миловаріння було найдавнішою промисловістю міста, перша згадка про них датується 1629.

З давніх часів розвивався в Шуї текстильний промисел — виготовлення лляних тканин. З середини XVIII століття в Шуї з'явилися ткацькі полотняні мануфактури, найперша мануфактура купця Якова Ігумнова була відкрита в 1755.

Посилін перший завів паперопрядильну фабрику на 11 000 веретен, що діяла за допомогою парових машин[3][4]. Продукція посилінських мануфактур була удостоєна великої золотої медалі на Першій Всеросійській виставці мануфактурної промисловості в Санкт-Петербурзі в 1829.

За даними на 1859, в місті проживало 8555 осіб (675 будинків)[5].

Шуйська справа[ред. | ред. код]

15 березня 1922 року жителі Шуї, переважно робітники, вийшли на центральну площу, щоб не допустити вилучення церковних цінностей з міського Воскресенського собору. Для придушення народного виступу влада застосувала військову силу, був відкритий кулеметний вогонь. Четверо Шуян (за іншими даними — п'ятеро), і серед них дівчинка-підліток, були вбиті на місці[6][7].

У зв'язку з цими подіями 19 березня голова Ради Народних Комісарів Ленін склав секретний лист, кваліфікуючи події в Шуї як один із проявів загального плану опору декрету Радянської влади з боку «найвпливовішої групи чорносотенного духовенства»[8] та пропозицією їх арешту та розстрілу.

22 березня Політбюро ЦК РКП (б) на основі листа Троцького прийняло план заходів по репресіям проти духовенства. Він включав арешт Синоду, показовий процес по Шуйській справі, а також вказував — «Приступити до вилучення у всій країні, абсолютно не займаючись церквами, що не мають скільки-небудь значних цінностей»[9].

Менш ніж через 2 місяці, 10 травня 1922 були розстріляні протоієрей собору Павло Светозаров, ієрей Іоанн Різдвяний та мирянин Петро Мов[6].

2007-го року в місті було встановлено пам'ятник священнослужителям та мирянам, репресованим у роки Радянської влади[10].

Освіта[ред. | ред. код]

У місті працює Шуйський державний педагогічний університет (з 2013 року Шуйська філія Іванівського державного університету), сільськогосподарський коледж, медичний коледж, індустріальний технікум. Початкові професійні навчальні заклади в місті представлені трьома професійними училищами, в яких проводиться навчання за спеціальностями: ткач, прядильниця, пекар, продавець, слюсар, електрик, механізатор, кухар та іншим. У місті працює 13 шкіл, у тому числі шість середніх, чотири основних, дві початкових, одна гімназія, в яких в цілому вчиться близько 7500 школярів.

Культура та пам'ятки[ред. | ред. код]

Кінотеатр[ред. | ред. код]

Кінотеатр «Родина»

Музеї[ред. | ред. код]

  • Літературно-краєзнавчий музей Костянтина Бальмонта;
  • Шуйський історико-художній музей;
  • Меморіальний музей імені Фрунзе;
  • Музей бойової слави міста Шуї (відкритий у 2010 році).

В історико-художньому музеї зберігається найбільша в світі колекція російських та зарубіжних судин з секретами, передана в дар музею уродженцем міста Анатолієм Тимофійовичем Калініним.

17 жовтня 2007 відкрито пам'ятник священнослужителям та мирянам Російської Православної церкви, загиблим в період переслідування церкви більшовиками в 1920 — 1930-х роках, роботи скульптора Олександра Рукавишнікова.

Економіка[ред. | ред. код]

Місто історично є центром текстильної промисловості; в місті діють текстильні фабрики «Шуйський пролетар», «Шуйсько-Тезинська фабрика», «Шуйські ситці». Працюють також швейна, трикотажна фабрики.

Крім підприємств легкої промисловості, в місті діють такі промислові підприємства:

2011 року відкрито готельний комплекс "Гранд Готель Шуя"європейського рівня (три зірки).

Храми[ред. | ред. код]

Великий Пасхальний хресний хід у Покровської церкви та Киселевської лікарні. 1884 (?)

Силует дореволюційної Шуі визначали храми. До 1917 року в місті було 20 церков. комплекс Воскресенського собору початку XIX століття відомий своєю 106-метровою дзвіницею — перша в Європі серед дзвіниць, що стоять окремо від храмів. У 1891 році на третій ярус дзвіниці було піднято сьомий за величиною дзвін у Росії (вагою 1270 пудів). З 1991 року Воскресенський собор є обійстям Свято-Миколо-Шартомського чоловічого монастиря — Шуйської православної обителі, відомої з 1425.

Відомі Шуяни[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ОКТМО. 179/2016. Центральний ФО
  2. а б СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на 1 января 1980 года / сост. В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Изд-во «Известия Советов народных депутатов СССР», 1980. — С. 122.
  3. Посылин, Алексей Иванович // Русский биографический словарь : в 25-ти томах. — СПб.—М. (рос.)
  4. К. Тихонравов. .
  5. Владимирская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 р. — СПб., 1863.
  6. а б Страны/Россия/Шуя.
  7. Кривова Н. А. Власть и Церковь в 1922—1925 гг.
  8. Письмо членам Политбюро от 19 марта 1922.
  9. Письмо Л. Д. Троцкого в Политбюро ЦК РКП(б) с предложениями о репрессиях против духовенства, принятыми Политбюро с поправкой В. М. Молотова 22 марта 1922 р.
  10. Памятник жертвам войны с религией установлен.
  11. Изготовление металлоконструкций. Архів оригіналу за 2013-03-09. Процитовано 2013-03-02. 

Посилання[ред. | ред. код]