Шіралі Муслімов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шіралі Муслімов
азерб. Şirəli Müslümov
Народився 26 березня 1805(1805-03-26)
Barzavud, Лерікський район, Азербайджанська РСР
Помер 2 вересня 1973(1973-09-02) (168 років)
Barzavud, Лерікський район, Азербайджанська РСР, СРСР
·пневмонія
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність пастух, чабан
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Шіралі Фарзалі огли Муслімов[1] (азерб. Şirəli Müslümov, у деяких джерелах — Міслімов; (26 березня 1805(1805-03-26), Barzavud, Лерікський район — 2 вересня 1973(1973-09-02), Barzavud, Лерікський район)) — азербайджанський[2][3][4][5][6][7] чабан, талиш[8][9] за національністю, який, згідно з неперевіреними даними, прожив 168 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Муслімов народився 1805 року і прожив у талишському[10][11][12][13] селищі Барзаву Леріцького району Азербайджану[14] .

У паспорті Муслімова було зазначено, що він народився 26 березня 1805, а помер 2 вересня 1973 року. За словами довгожителя, його батько дожив до 110 років, а мати до 90-ти. Відомо, що третя дружина Муслімова померла на 105-у році життя, з них проживши 15 років після смерті чоловіка[8] .

Оскільки у Муслімова не було свідоцтва про народження, західні дослідники відмовляються вважати його найстарішою людиною в історії. У «Книзі рекордів Гіннеса» стверджується, що вік Муслімова був завищений на 40-50 років[15] .

Родина[ред. | ред. код]

Третя дружина — Хатум-ханум (1884—1988). У шлюбі народилася донька[9] .

Відображення у масовій культурі[ред. | ред. код]

  • За радянських часів про нього зняли документальний фільм «Ширалі спускається з гір»[9] .
  • У 1993 році занесений до книги рекордів Росії, країн СНД та Балтії «Диво 93. Чудеса. Рекорди. Досягнення»[15] .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петр Кравчук. Рекорды природы. — Любешов: Эрудит, 1993. — ISBN 5-7707-2044-1.
  2. Наука и жизнь, Выпуски 7—12. — 1970. — 22 квітня. — С. 103.
  3. Техника молодёжи, Выпуск 4. — 1984. — 22 квітня. — С. 38.
  4. Александр Скачинский. Макро и микро: сведения о пределах. — Silver Age Press, 1986. — Т. 3. — С. 100.
  5. В. М. Кандыба. Чудеса и тайны. — Лань, 2000. — С. 249.
  6. Diana K. Harris, William Earle Cole. Sociology of aging. — Houghton Mifflin Co, 1980. — С. 40.
  7. Советский комитет солидарности стран Азии и Африки, Институт востоковедения (Академия наук СССР), Институт Африки (Академия наук СССР). Asia and Africa today. — Asia and Africa Today, 1990.
  8. а б Вугар Иманов (Молочный секрет долголетия 140-летнего азербайджанца Меднида Агаева). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 січня 2012.
  9. а б в Азербайджанский конгресс (Земля долгожителей)
  10. Список населённых мест Бакинской губернии // Списки населенных местностей Российской империи. По Кавказскому краю. Бакинская губерния. — Тифлис, 1870. — Т. LXV. — С. 96.
    Згідно з таблицею: село Барзаку складається з 12 дворів, 47 жителів талишської народності, шиїти.
  11. Сборник сведений о Кавказе. Списки населенных мест Кавказского края/ Ч. 1. Губернии: Эриванская, Кутаисская, Бакинская и Ставропольская и Терская область/ под ред. Н. Зейдлица. Тифлис: тип. Гл. упр. наместника кавк., 1879, 490 с.
    СЗгідно з таблицею: село Барзаку(кю), 11 дворів, 56 осіб, народність талиші, віра - шиїти
  12. Сборник сведений по Бакинской губернии. Список населенных мест, количество земли и податное обложение поселян / Под ред. А. Н. Терентьева. — Баку, 1911. — С. 110
    Відповідно до таблиці: національність – талиші, дворів – 13, чисельність – 151 жителів.
  13. Отдел статистический. Кавказский календарь на 1915 год. — Тифлис, 1915. — С. 96.
    Село Барзова – 126 осіб, народність – талиші.
  14. В Лерикском районе Азербайджана проживает 48 долгожителей с возрастом, превышающим 100 лет — Day.az. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 22 січня 2008.
  15. а б Умер в 168 лет // Диво 93. Чудеса. Рекорды. Достижения. — Москва : "Диво", 1993. — С. 14. — 100000 прим. — ISBN 5-87012-008-X..

Посилання[ред. | ред. код]