Щастя (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Щастя
Coat of arms of Shchastia.png
Герб Щастя
Церква Св. Катерини
Церква Св. Катерини
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район Новоайдарський район
Код КОАТУУ 4410161400
Засноване XVIII ст.
Статус міста з 1963 року
Населення 12 158 (01.01.2017)[1]
Площа 1,11 км²
Густота населення 10953 осіб/км²
Поштові індекси 91483
Телефонний код +380-642
Координати 48°44′17″ пн. ш. 39°13′52″ сх. д. / 48.73806° пн. ш. 39.23111° сх. д. / 48.73806; 39.23111Координати: 48°44′17″ пн. ш. 39°13′52″ сх. д. / 48.73806° пн. ш. 39.23111° сх. д. / 48.73806; 39.23111
Водойма р. Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція Городній
До станції 4 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 41 км
 - автошляхами 24 км
Міська влада
Адреса площа Миру, 9
Веб-сторінка www.schastye-rada.gov.ua
Міський голова Живлюк Вадим Леонідович

Commons-logo.svg Щастя у Вікісховищі

Ща́стя — місто в Новоайдарському районі Луганської області. Розташоване на лівому березі річки Сіверський Донець. Населення — 12 158 осіб (станом на 2017).

Місто постало у 1963 році на місці села, заснованого кріпаками-втікачами в середині XVIII століття. Головний промисловий об'єкт — Луганська ТЕС. До жовтня 2014 року підпорядковувалося Жовтневому району міста Луганська.

Історія[ред.ред. код]

Заснування села Щастя датують кінцем XVII сторіччя. Селяни-втікачі, рятуючись від кріпацтва, оселялися на вільних землях у районі Сіверського Дінця.

У 1754 році імператриця Катерина II подарувала землі, прилеглі до Дінця, і селян своєму придворному — Григорію Ковалинському. Від прізвища власника село «в народі» стало називатися Ковалинкою.

За даними на 1864 рік у казенному селі Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 510 осіб (250 чоловічої статі й 260 — жіночої), налічувалося 49 дворових господарств[2].

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Староайдарської волості мешкала 661 особа, налічувалося 96 дворових господарств[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 830 осіб (420 чоловічої статі та 410 — жіночої), з яких усі — православної віри[4].

За даними на 1914 рік у селі проживало 1230 мешканців[5]. Цього ж року поміщиком Петром Ковалинським (та його дружина Катерина) було збудувано цегляний Свято-Катерининський храм.

Станом на 1914 рік, в селі була 2-класна парафіяльна школа. За штатом на село був один учитель. У центрі села виділялися 2 великих цегляних будинки: Петра Ковалинського та священика.

Війна на сході України[ред.ред. код]

Сепаратистський блокпост «Проти Правого сектора» на виїзді з міста

У визволенні міста від сепаратистів під час російсько-української війни 2014 року активну участь брав батальйон «Айдар», за участі якого 14 червня 2014 року місто перейшло під повний контроль української влади[6].

5 серпня місцева громада демонтувала єдиний у місті пам'ятник Леніну[7].

Бої за місто не припиняючись ведуться з вересня 2014 року й надалі. Незаконні збройні формування обстрілювали місто з автоматичних гранатометів, мінометів та РСЗВ «Град»[8].

Освіта[ред.ред. код]

В місті діють 2 загальноосвітні школи та школа-інтернат І-ІІ ступенів.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 13 770 осіб, з них 11,23 % зазначили рідною українську мову, 87,98 % — російську, а 0,79 % — іншу[9].


Таблиця демографії
(Джерело : Державна служба статистики України)
1959 1970 1979 1989 2001 2013 2014
8 591 12 971 12 735 13 338 13 770 12 773 12 629
В період з 1959 по 2014 рік (тис. ос.)

Галерея[ред.ред. код]

Постаті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3120)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-252)
  5. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  6. Батальйон «Айдар» звільнив від терористів місто Щастя — 15 червня 2014 http://ukr.lb.ua/
  7. Активісти демонтували Леніна зі Щастя (ВІДЕО). espreso.tv. Процитовано 2017-03-04. 
  8. http://dt.ua/UKRAINE/boyoviki-27-raz-obstrilyali-poziciyi-sil-ato-i-ryad-naselenih-punktiv-shtab-162276_.html
  9. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
  • Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
  • Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.