Щербак Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ю́рій Микола́йович Щерба́к
Yuri Scherbak.jpg
Народився 12 жовтня 1934(1934-10-12) (80 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність Дипломат
Відомий Надзвичайний і Повноважний Посол України
Alma mater Київський медичний інститут
Титул Доктор медичних наук

Ю́рій Микола́йович Щерба́к (* 12 жовтня 1934, Київ, Українська РСР, СРСР) — український письменник, сценарист, епідеміолог, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат. Доктор медичних наук (1983). Лауреат Літературної премії ім. Ю. Яновського (1984).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Києві, під час Німецько-радянської війни евакуйований до Росії, звідки на початку березня 1944-го повернувся в рідне місто, а в 1958 році закінчив Київський медичний інститут за фахом «санітарний лікар».

У 19581987 працював в Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних захворювань імені Л. В. Громашевського молодшим, а потім і старшим науковим співробітником. Брав також участь в боротьбі з епідеміями холери та іншими захворюваннями на території України та Узбекистану, за що нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Кандидатська (1965) і докторська (1983) дисертації присвячені епідеміології особливо небезпечних інфекційних хвороб. Володіє польською та англійською мовою. Доктор медичних наук. Академік УЕАН. З січня 1999 р. — державний службовець 3-го рангу. Одружений, має доньку та сина. Його старший брат — Микола Щербак — учений-зоолог, завідувач Зоологічного музею НАН України — ще в молодості був звинувачений КДБ у націоналізмі і засуджений.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Літературну діяльність почав у середині 1950-х років як активний член літературного об'єднання свого інституту. У студентській газеті «За медичні кадри» він пише перші розповіді, публікує сатиричні «мальовані рецензії» в дусі літературних прямувань народжуваного тоді руху «шестидесятників». Перша повість «Як на війні» (1966) розповідає про будні радянських медиків, а перші свої оповідання, опубліковані в журналі «Юність», навіть оформляє власними малюнками.

З 1966 — член Спілки письменників України (у 1987–1991 рр. — Секретар правління), з 1971 року — Спілки кінематографістів України.

У 1975 році в Харківському академічному театрі ім. А. Пушкіна п'єсою «Відкриття» він дебютував як драматург. Прекрасно володіючи польською мовою, перекладав поезію польських авторів, неодноразово читав студентам Варшавського університету лекції.

Більшу частину його творів можна віднести до умовного жанру «міської прози». Він автор роману про проблеми трансплантації серця «Бар'єр несумісності», документального роману «Причини і наслідки» про боротьбу зі сказом, повістей, збірок новел, віршів і п'єс, а також ряду кіносценаріїв художніх, науково-публіцистичних, і документальних фільмів. Твори Юрія Щербака перекладалися мовами народів колишнього СРСР і видавалися на території соціалістичних країн. За збірку новел «Світлі танці минулого» удостоєний літературної премії Юрія Яновського (1984), за кіносценарій фільму «Державне відношення» — премії імені Олександра Довженка. Як публіцист Ю. Щербак отримав популярність своїми статтями про Чорнобильську трагедію, що публікувалися в українській і московській пресі.

У повісті «Хроніка міста Ярополя», опублікованій в 1968 році і переробленої в 1983-му, описана гротескно-фантастична історія невеликого містечка Ярополя, в якій в літописній манері розповідається про реальні і неймовірні події, що відбуваються тут протягом кількох століть. У повісті поєднуються елементи наукової фантастики, легенди й казки. Крім того перу Щербака належать також декілька фантастичних оповідань: «Допит», «Синтез», «Одіссея-2482» та ін.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Після розпаду СРСР і отримання Україною незалежності він відійшов від літературної творчості і зайнявся політикою. У 1991 році він оприлюднив заяву, в якій сказав, що відтепер не буде займатися так званим «червоним письменством», тобто не буде писати романів чи оповідань «Про Васі і Асі, Вані та Ані». У 1998 році Український науковий Інститут Гарвардського університету видав політико-публіцистичну книгу Щербака «Стратегічна роль України» (The Strategic Role of Ukraine) англійською мовою, а в 2003 році вийшла його публіцистична книга «Україна: виклик і вибір (Перспективи України в глобалізованому світі ХХ століття)».

Один з засновників і голова Української екологічної асоціації "Зелений світ", перший лідер Партії зелених України.

19891991 — народний депутат СРСР, член опозиційної Міжрегіональної депутатської групи, очолюваної академіком Андрієм Сахаровим, член Верховної Ради СРСР, голова підкомітету з питань ядерної енергетики і екології.

19901992 — Голова Партії зелених України.

19911992 — перший міністр охорони навколишнього середовища незалежної України, член Ради Національної Безпеки України.

19921994 — надзвичайний і Повноважний Посол України в Ізраїлі

19941998 — надзвичайний і Повноважний Посол України в США (з 1997 р. — також посол України в Мексиці — за сумісництвом).

19982000 — радник Президента України.

20002003 — надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді (одночасно — представник України при Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO, Оттава).

З грудня 2009 — один із засновників та член Ради із зовнішньої та безпекової політики.

Академік АЕНУ.

Премії, нагороди[ред.ред. код]

  • Лауреат премії ім. Ю. Яновського (1984).
  • Почесна відзнака Президента України (серпень 1996 р.).
  • Державний службовець 3-го рангу (зі січня 1999 р.).

Літературні твори[ред.ред. код]

Кінематографічні роботи[ред.ред. код]

Автор дикторського тексту до стрічки «Ранкові острови» (1966), сценаріїв фільмів:

  • «Ми студенти різних континентів»,
  • «Вони відостояли весну» (1965),
  • «Ранкові острови» (1966),
  • «Сини Баштанської республіки» (1967),
  • «Роки і секунди»,
  • «Карантин» (1968),
  • «Хортиця» (1969),
  • «Шлях до серця» (1970),
  • «В. М. Глушков, кібернетик» (1980, у співавт.),
  • «Острів співучих пісків» (1981, т/ф),
  • «Відкриття» (1982, т/ф),
  • «Державне ставлення» (1983),
  • «Наближення до майбутнього» (1986, у співавт.) та ін.

За його оповіданням «Гармонійне натхнення» знято телестрічку «Якось у грудні» (1988).

Посилання[ред.ред. код]

  • Універсум
  • Український тиждень, № 19 (80), 15-21 травня 2009. С. 16-19.
  • Український тиждень, № 12 (125), 26 березня - 1 квітня 2010. С. 30-32.

Література[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.