Щербина Петро Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щербина Петро Миколайович
Щербина Петр Николаевич.jpg
Народився 11 липня 1983(1983-07-11) (38 років)
Сушки, Коростенський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність політтехнолог, медіа-консультант, підприємець
Знання мов українська
Вага 92
Зріст 184

Петро́ Микола́йович Щерби́на (нар. 11 липня 1983(19830711), с. Сушки, Коростенський район, Житомирська область) — український політтехнолог, медіа-консультант, літератор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 липня 1983 року в селі Сушки Коростенського району Житомирської області. У 2000 році закінчив Сушківську загальноосвітню школу. У 2000 році вступив до Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2001–2002 роках обіймав посаду заступника голови Студентського парламенту Київського національного університету імені Тараса Шевченка з інформаційної роботи.

У 2000 році розпочав медійну кар'єру — з посади позаштатного кореспондента відділу політики інформагентства УНІАН.

2002 — аналітичний центр «Інститут реформ», керівник прес-служби.

2003—2004 — газета «Понедельникъ», кореспондент відділу політики.

2004 — прес-секретар кандидата на пост президента України[якого?].

2005 — директор ТОВ «Центр ефективної реклами».

2005—2006 — головний редактор газети «Голосіївська газета» — офіційного видання Голосіївської райради Києва.

2007—2010 — обіймав керівні посади в київських муніципальних ЗМІ: працював редактором відділу «Органи влади і політика», першим заступником головного редактора газети Київської міської ради «Хрещатик», в. о. головного редактора газети Київської міської ради «Українська столиця», автором і ведучим програми «Молода Література» на Радіо Київ 98 FM. Координував зовнішні комунікації у Київському медіа-холдингу.

2008 — керівник Інформаційного центру виборчого штабу Леоніда Черновецького та Блоку Леоніда Черновецького[1]. Медіаконсультант[2] Сандея Аделаджі.

2010 — вів кампанію[3] кандидата на посаду Коцюбинського селищного голови Володимира Жаркова, який фігурував в журналістському розслідування щодо незаконного розподілу ділянок у Біличанському лісі. Під час прес-конференції кандидата технолог Щербина перешкоджав[2] журналісту потрапити на захід і задавати питання. Жарков вибори програв.

2014 — як технолог вів парламентську кампанію[4] мера Бучі ексрегіонала та фігуранта антикорупціних розслідувань Анатолія Федорука (95 округ). Кампанію кандидат програв[5].

2016 — перебував у Грузії і підтримував[6] під час виборів до парламенту ексмера Києва Леоніда Черновецького. Черновецький кампанію програв[7], не потрапивши у другий тур.

З 2017 — заступник головного редактора ТОВ "Інформаційне агентство "АйТіВі"[8]. Це товариство регулярно отримує кошти з бюджету Ірпеня Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine. та селища Коцюбинське за поширення контенту, який формує позитивний імідж місцевої влади.

2018 — під час обшуку в будинку одного з провайдерів Щербина перешкоджав правоохоронцям[9] та нецензурно висловлювався. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження.

2019 — Директорка ірпінського стадіону «Чемпіон» звинуватила[10] Петра Щербину в погрозах. Вона заявила, що її змушували агітувати за Петра Порошенка і після відмови - звільнили попри те, що вона була вагітна. Посаду жінка обіймала з 2016 року. У подальшому в Ірпінській міськраді поліція дійсно вилучила агітацію за кандидата Порошенка, що було порушенням виборчого законодавства. Підтримка Порошенка на президентських виборах була домовленістю з Карплюком, який мав в обмін на це балотуватися під час парламентських виборів по 95 округу без серйозних конкурентів з боку "Європейської солідарності"[11]. Щербина як технолог вів цю кампанію ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. На кампанію був витрачений один із найбільших бюджетів в Україні. Донорами були забудовники[12]. Навіть із значними фінансовими ресурсами кандидат, чию кампанію вів Щербина, програв. У середньому один голос виборця коштував[13] за результатами кампанії для Карплюка 376 грн. Для порівняння, один голос для переможця цього округу обійшовся в 13 грн. Такі витрати та результати виборів свідчать про неефективне ведення кампанії.

Цього ж року Щербину зупинила поліція[14] у стані алкогольного сп'яніння, на що був складений відповідний протокол. На судове засідання Щербина не з'явився.

2020 — під час місцевих виборів намагався вплинути на підрахунок голосів[15] на Ірпінській ТВК. У переписці, яку відзняли журналісти видно, що Щербина надавав вказівки тягнути час і дочекатися заміни членів виборчої комісії. Цього ж року місцеві ЗМІ провели розслідування[16] і дослідили, як Щербина в центрі Ірпеня почав будувати двоповерхову споруду попри спротив мешканців, для яких це була прибудинкова територія.

Петро Щербина

Брав участь у 12 виборчих кампаніях всеукраїнського та місцевого рівнів як політконсультант і керівник виборчого штабу; консультував членів уряду та голів обласних адміністрацій. Як піарник співпрацював з українським гуртом «Друга Ріка» та його солістом Валерієм Харчишиним. У 2014 році очолював виборчий штаб лідера політичної партії "Нові Обличчя" Володимира Карплюка, якого було обрано міським головою Ірпеня Київської області[джерело?].

Автор понад 300 публікацій у засобах масової інформації та книги віршів «26». Член Української ліги зі зв'язків з громадськістю та Національної спілки журналістів України.

Вільно володіє українською, російською та німецькою мовами.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2012 рік — Подяка Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю (за високий професіоналізм та об'єктивну позицію)
  • 2013 рік — Подяка Коростенської районної адміністрації та Коростенської районної ради Житомирської області (за популяризацію пам'яток культури та історії Древлянського краю).
  • 2015 рік — Грамота Коростенської районної адміністрації та Коростенської районної ради Житомирської області (за особистий внесок у розвиток Коростенського району).

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Один із наймолодших головних редакторів комунального друкованого засобу масової інформації за історію незалежної України[17] — у квітні 2006 року у віці 23 років Щербина став головним редактором офіційного видання Голосіївської районної ради міста Київ «Голосіївська газета», а вже 15 червня 2007 р. розпорядженням Київського міського голови призначений на посаду в. о. головного редактора газети Київської міської ради «Українська столиця».

Творчість[ред. | ред. код]

Петро Щербина
  • 26 (збірка поезій) (2010)

Також в антологіях:

  • 100 молодих поетів Україні: Антологія. — К.: Автограф (2006)
  • Антологія українського самвидаву. 2000–2004. До: «Буква і цифра» (2005).

Виступав як упорядник:

  • «Історія села Сушки», Хотян Володимир Степанович (2015)
  • «Фотоісторія села Сушки», Щербина Микола Адамович (2015)

Ініціатор видання:

Родина[ред. | ред. код]

Батько — Микола Адамович (†1999), автор книги «Фотоісторія села Сушки»[18]; мати — Надія Петрівна — (†17 листопада 2012); дружина — Олена  син — Олексій (2011 р. н.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щербина Петро Миколайович — політичний консультант і медійник. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 18 грудня 2013. 
  2. а б Щербина відхрестився від лузера Жаркова та Прямої дії | Громада Приірпіння (укр.). 25 листопада 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  3. “Нові обличчя” - це люди Черновецького і дерибанники. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  4. "Нові обличчя" – загроза для Києва та області. Українська правда - Київ. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  5. Федорук Анатолій Петрович — Біографія, Балотування, Фракції, Декларації | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  6. Другий номер “Нових облич” Щербина підтримує на виборах Черновецького | Громада Приірпіння (укр.). 10 жовтня 2016. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  7. Черновецький не пройшов у другий тур на окрузі в Грузії. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  8. ITV - Інформаційне агентство. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  9. Петро Щербина постав перед судом за скоєння злочину ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн. Погляд — новини Києва та Київщини онлайн (укр.). 5 березня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  10. В Ірпені звільнили директорку стадіону за відмову агітувати за Порошенка. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  11. ’’Європейська солідарність’’ зливає округ 95 Карплюку і забудовникам (докази). Українська правда - Блоги. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  12. Забудовники скинулися на найдорожчу політичну телекампанію. Вибори вибори. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  13. Карплюк заплатив рекордні 376 грн за голос і програв – фінзвіти кандидатів 95-го округу. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  14. Online, Ірпінь (10 травня 2019). Нетверезе водіння: Петро Щербина не з'явився до суду — Новини щодня Ірпінь, Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське. Ірпінь онлайн (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  15. Варта, Журналістська. Піарник Карплюка - Петро Щербина намагався фальшувати вибори у Бучі? Відео.. irpen.net.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  16. Online, Ірпінь (25 лютого 2020). «Ларьок» Щербини у центрі Ірпеня: люди захищатимуть свою прибудинкову територію від карплюківського піарника — Новини щодня Ірпінь, Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське. Ірпінь онлайн (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  17. Тижневик «Українська столиця» святкує ювілей. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 23 грудня 2013. 
  18. У Коростенському районі відкрили Музей історії села Сушки. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.