Щербина Федір Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Щербина
Федір Андрійович Щербина
Fyodor A. Scherbina.jpeg
Народився 13 лютого 1849(1849-02-13)
станиця Новодерев'янківська
Помер 28 листопада 1936(1936-11-28) (87 років)
Прага
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство Кубанська Народна Республіка
Діяльність статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Мова творів російська
Членство Петербурзька академія наук

Фе́дір Андрі́йович Щерби́на (нар. 13 лютого 1849, Новодерев'янківська — пом. 28 листопада 1936, Прага) — український статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані; член-кореспондент Петербурзької АН (з 1904). Дійсний член НТШ (з 1924). Перепохований проти власного заповіту за «сприяння» РПЦ.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився у станиці Новодерев'янківській Єйського повіту Кубаньської області, походив з роду приписних козаків Російської імперії, нащадків старих приписних козацьких родів Держави Війська Запорізького, Київської Русі-України, крім того його батько служив священиком.

Освіта[ред. | ред. код]

Навчався у Петровській сільськогосподарської академії у Москві (1872 — 1874) і на природничому факультеті Одеського університету (1874—1877).

Здобувши вищу освіту, він почав займатися науковою і дослідницькою роботою. Перші публікації Щербини були присвячені артільно-общинним господарським формам.

Щербина у статистиці[ред. | ред. код]

У 1884 — 1901 Щербина був керівником статистичного бюра воронезького губернського земства, склав і частково зредагував 66 томів статистики, крім того, окремо видав 16 книг воронізької статистики: «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии» (1887), «История Воронежского земства» (1891).

Щербина також підготував видання історії Полтавського («Введение в историю Полтавского Губернского Земства», 1914) і Золотоніського («История Золотоношского Земства») земств. Рівночасно з працею в земстві Щербина провів за дорученням Владикавказької залізниці економічно-статистичне дослідження і опублікував «Общий очерк экономических и торгово-промышленных условий района Владикавказской железной дороги» (1892 — 1894), 1896 — 1901 Щербина керував експедицією для розсліду степових країв Акмолинського, Семипалатинського і Тургайського та киргизького населення цих земель, був редактором 10-томного видання «Труды экспедиции по исследованию степных областей» (1902) зі статистичним, агрономічним, гідротехнічним і топографічним дослідами учасників експедиції.

Працюючи керівником земського статистичного управління Воронезької губернії, Ф. Щербина відредагував десятки статистичних видань, присвячених, як правило, обстеженням селянських бюджетів, видав ґрунтовну монографію «Селянські бюджети».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Був членом одеської «Громади». За зв'язки з одеськими робітниками засланий у Вологодську губернію (1877 — 1881).

У 1901 р. за публічне домагання конституційного устрою в Росії Щербину заслано під домашній арешт на Кубань, де він пробув до 1920 р., працюючи в кубанському військовому архіві, збираючи матеріали до історії Кубанського козачого війська. Тут сприяв діяльності майбутнього Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

Хоча вчений здобув авторитет у статистичній науці, мав наукові та імператорські нагороди, за вільнодумні погляди його було звільнено з посади, і він повернувся на рідну Кубань, де не полишав наукових пошуків, що стосувалися насамперед заселення Кубані українськими козаками. Наслідком досліджень стала поява у 1910—1913 роках двотомника «Історія Кубанського козачого війська».[1]

Відтинок еміграції[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg «Вщерть добром налите серце ввік не прохолоне». Цитата з Тараса Шевченка на могильній плиті Ф. Щербини у Празі.

1920 Щербина вийшов на еміграцію, спочатку в складі Кубанської делегації до Югославії, з 1921 у Празі, професор УВУ (1922 — 1936), 1924 — 1925 ректор. З 1922 професор статистики Української господарської академії в Подебрадах (Чехія).

Опинившись в еміграції, вчений поринув у наукове життя українських наукових інституцій, зокрема Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Його обирають дійсним членом НТШ, ректором Українського вільного університету. Вдосконалюючись в українській літературній мові, Щербина склав віршовані поеми «Чорноморці» й «Богдан Хмельницький».

Був похований у Празі на Ольшанському цвинтарі.

Скандал з насильним перепохованням проти його заповіту[ред. | ред. код]

В році 2008 без дозволу родини та української громади в Чехії Щербину насильно за підтримки російських дипломатів та Чеської Православної церкви (владика Криштофор і агент РПЦ Іванніков — архімандрит Сергій) перепоховано у Краснодарі (РФ). Родичі категорично були проти перепоховання, мовляв, ми на гробі клялися виконати останнє бажання нашого «Батька», поховати на вільній українській Кубані в станиці Новодерев'янківській Єйського повіту, де сьогодні діє музей ім. Щербини[2].

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

У 1887 році Ф. Щербина опублікував працю «Селянське господарство в Острозькому повіті», за яку отримав велику золоту медаль Російського географічного товариства, а за дослідження «Оціночна статистика по чотирьох повітах Воронезької губернії» був нагороджений медаллю Харківського університету.

За працю «Воронезьке земство з 1865 до 1889» Російська академія наук присудила Щербині премію імператора Олександра II, а в 1904 році обрала його своїм членом-кореспондентом.

Праці[ред. | ред. код]

Пам'ятник Федору Щербині у Краснодарі.

Щербина — статистик, засновник російської бюджетної статистики, автор близько 100 фундаментальних статистичних досліджень. Наукову діяльність Щербина почав 1875 дослідами серед робітників Одеси, опублікованими у книзі «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм» (1881), яка стимулювала розвиток кооперативного руху в Україні.

  • 1887 — «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии»
  • 1891 — «История Воронежского земства»

Низку праць Щербина присвятив земельній общині:

  • 1880 — «Земельная община в Днепровском уезде в Таврии»,
  • 1881 — «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм»
  • 1879 — «Сольвычегодская земельная община»
  • 1885 — «Крестьянское хозяйство в Острогорском уезде»,
  • 1897 — «Крестьянские бюджеты и зависимость их от урожаев и цен на некоторые стороны русского народного хозяйства»,
  • 1900 — «Крестьянские бюджеты» ().

Вже на еміграції у Празі Щербина опублікував «Законы эволюции и русский большевизм» (1922) і курс, читаний в УВУ і Українській господарчій академії:

  • «Статистика. Історія статистики і статистичних установ» (1925),
  • «Еволюційні переміни в ідеології статистики» (1927).

Праці Щербина з ділянки студій про Кубань:

Також Федір Андрійович брав участь у написанні Збірника пам'яті С. Петлюри працею:

  • «Симон Петлюра на Кубані»

Щербина написав одну з перших розвідок про штундистів «Малорусская штунда» (1876). Автор віршованих поем «Чорноморці» (1919) і «Богдан Хмельницький» (1929).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щербина, Ф А. (1910—1913). Исторія Кубанскаго казачьяго войска. Екатеринодаръ. Процитовано 26 травня 2019. 
  2. Про перепоховання Федора Щербини. // Кобза. Українці Росії.

Література[ред. | ред. код]