Щиглик звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щиглик звичайний
Carduelis carduelis (Lukasz Lukasik).jpg
Goldfinch back.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Щиглик (Carduelis)
Вид: Щиглик
Carduelis carduelis
(Linnaeus, 1758)
Carduelis carduelis carduelis 1 літо 2 весь рік Carduelis carduelis caniceps 3 літо 4 весь рік
Carduelis carduelis carduelis
1 літо 2 весь рік
Carduelis carduelis caniceps
3 літо 4 весь рік
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Carduelis carduelis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Carduelis carduelis
ITIS logo.svg ITIS: 179226
IUCN logo.svg МСОП: 103764950
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37600
Fossilworks: 368936
Carduelis carduelis carduelis MHNT 223 Lambézellec.jpg

Щи́глик звичайний[2], часто просто щиглик (Carduelis carduelis) — птах роду щиглик родини в'юркових. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий.

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Розміром приблизно з горобця. Довжина тіла близько 12 см, маса тіла — 14—18 г. У дорослого птаха вуздечка, тім'я, потилиця і смуги, які окреслюють щоки ззаду, чорні; лоб, горло і щоки спереду яскраво-червоні; інше оперення голови біле, з бурим відтінком на щоках; спина і плечі рудувато-бурі; надхвістя білувате; низ білий, з рудувато-бурими плямами на боках вола; зверху площина крила чорна, з широкою жовтою смугою, верхівка більшості махових пер біла; центральні стернові пера чорні, з білою верхівкою, інші — чорні, з білими плямами і білою верхівкою, білі плями помітні на розчепіреному хвості; дзьоб жовтувато-білий; ноги бурі. Молодий птах бурий, з численними темними рисками, без чорного і червоного кольорів на голові.[3]

Пісня — дзвінкі мелодійні трелі (понад 20 варіантів).

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Поширений у Європі, Північній Африці, Передній Азії і Західному Сибіру. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий на всій території.

Повсюдний у листяних та мішаних лісах, парках, садах[4].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Населяють вирубки, сади та лісостепи. З ранньої весни в кочуючих зграйках настає пожвавлення. У квітні вони розбиваються на пари і, залежно від місця проживання, вишукують та облюбовують гніздові ділянки. У великих садах та гаях можна спостерігати, як пташки, перелітаючи з місця на місце, видають характерні гучні звуки. Пісня – дзвінкі трелі (понад 20 варіантів). Поїдають комах (часто шкідників), насіння трав (кінський щавель, реп'ях, будяки та ін). За літній період щиглики збираються у маленькі зграйки. Восени ці зграйки поступово пересуваються на південь, де багато хто з них залишається зимувати. Наступного року, з настанням теплих весняних днів, вони повертаються.

Розмноження[ред. | ред. код]

Наприкінці травня щиглики майстерно будують гнізда в основному в кронах дерев з різних дрібних, тоненьких корінців рослин, моху та лишайника, які скріплюють павутиною. Усередині гніздо встеляють пухом, вовною та дрібним пір'ям. Гніздо має форму півкулястої чашки. Самка відкладає 4-5 голубувато-зелено-білих яєць (шкаралупа на тупому кінці яйця має червоні цятки) і насиджує їх 12-14 діб. Пташенята, що з'явилися на світ, знаходяться в гнізді 10-15 днів і вигодовуються різними дрібними личинками комах і попелиць. Залишаючи гніздо, спочатку вони не відлітають далеко від нього. Батьки продовжують їх годувати ще протягом 6-10 днів.

Значення для людини[ред. | ред. код]

Птахи дуже швидко освоюються та звикають до замкнутого простору та навіть у неволі люблять багато співати. При правильному догляді та годівлі співають кожен день, а живуть до 15-20 років.

Щиглики набагато кращі, ніж інші в'юркові птахи. Схрещуються з домашніми канарками, де, як правило, підбирають щіглів-самців. Отримані гібриди не відрізняються плодючістю, проте, мають гарний вокал.

В мистецтві[ред. | ред. код]

У роботах митців Треченто, вілли Кастелло і Ренесансу можна помітити Щигликів.

Мадонна та Немовля зі щиглем, Майстер Різдва вілли Кастелло, близько 1455-1460, Louvre, Париж

Щиголь – символ страстей Христових – зазвичай з’являвся в руках немовляти Ісуса як передвісник його майбутніх страждань. Існують легенди згідно яким щиголь пролітав над Ісусом, коли той ніс хрест на Голгофу, та вирвав терновий шип, що вп’явся в лоб Христа. Кров бризнула на голову пташки з відкритої рани та забарвила в червоний колір її пір’я.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2012). Carduelis carduelis: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  4. Щиглик//Енциклопедія українознавства. — Т. 10. — С. 3917
  5. Гузенко, Наталя Гузенко / Наталья (7 вересня 2018). Про пташок. Про що «співають» щиглі в руках немовляти Ісуса. amuse-a-muse.com (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 4 січня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]