Щитомордник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щитомордник
Щитомордник звичайний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Змії (Serpentes)
Родина: Гадюкові
Підродина: Ямкоголові
Рід: Щитомордник (Gloydius)
Hoge та Romano-Hoge, 1981
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gloydius
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gloydius
EOL logo.svg EOL: 13799

Щитомордник (Gloydius) — рід отруйних змій з родини гадюкових. Має 13 видів.

Опис[ред. | ред. код]

Загальні розміри представників цього роду досягають 70—100 см. Голова зверху вкрита 9 великими щитками, які утворюють плаский щит, за що рід й отримав свою назву. Зіниця ока вертикальна. Луска на тулубі з реберцями і двома апікальними порами. Підхвостові щитки утворюють два рядки. Мають парні трубчасті отруйні зуби на дуже рухомій верхньощелепній кістці.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляють піщану, кам'янисту місцину, передгір'я, напівпустелі. Активні вдень. Харчуються гризунами, ящірками, дрібними птахами.

Всі види отруйні. Як і у більшості гадюкових змій у складі отрути щитомордників переважають ферменти — гемотоксини, які діють на кровотворну систему, викликають крововилив, тромбози та, у підсумку, великі некрози. Однак у складі отрути щитомордників відмічена й частка нейротоксинів, які діють на нервову систему, викликаючи параліч дихального центру та інших нервових вузлів, тобто в дії отрути цих змій відзначені дві фази: перша — нейротоксична, друга — гемотоксична.

Це живородні змії. Самки народжують до 15 дитинчат.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкають на Кавказі, у Середній Азії, Афганістані, Пакистані, Росії, Китаї, Кореї та Японії.

Види[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]