Щитомордник уссурійський
| Щитомордник уссурійський | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Gloydius ussuriensis Emelianov, 1929 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Ancistrodon blomhoffi ussuriensis (Emelianov, 1929)
Agkistrodon halys ussuriensis (Klemmer, 1963) | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Щитомордник уссурійський (Gloydius ussuriensis)[1] — вид змій родини гадюкових (Viperidae). Поширений у Південно-Східній Азії. Отруйна змія[2].
Донедавна щитомордника уссурійського розглядали як один із підвидів щитомордника східного (Gloydius blomhoffi)[1][3].
Змія середнього розміру до 73 см завдовжки. Довжина тіла (L. — довжина тіла від кінчика морди до клоаки) може сягати 68 см. Тулуб товстий, хвіст (L.cd.) короткий, до 8 см завдовжки. Голова велика, край морди злегка закруглений. Між оком і ніздрею є глибока термочутлива ямка. Зіниця ока вертикальна. Має парні трубчасті отруйні зуби на дуже рухомій верхньощелепній кістці.
Луска на тулубі з реберцями і двома апікальними порами. Навколо середини тулуба (Sq.) розташовано 21 ряд луски. Черевних щитків (Ventr.) 145—166, підхвостових (Scd.) — 37—51 пару. Анальний щиток 1.
Голова зверху вкрита великими симетричними щитками, які утворюють плаский щит. На голові луска утворює своєрідний гребінець. Міжщелепний щиток зверху ледь помітний. Довжина лобного щитка дещо більше за його ширину. Тім'яні щитки дуже великі, значно перевершують по довжині та ширині лобний.
Спина має бурий, коричневий або темно-коричневий майже чорний колір. З боків хребта, з боків тулуба, за головою йде рядок еліптичних округлих плям, світліших всередині й облямованих темним кільцем. У середині кільця іноді помітно темну цятку. Еліптичні кільця на спині можуть зливатися. За межі з черевними щитками, від голови до анального отвору з боків тулуба йде рядок коричневих або чорних ромбічних плям. Черево сірого кольору з дрібними білими цятками в передній частині.
Вид поширений у Північно-Східному Китаї, в Кореї, південно-східних регіонах Росії.
Вологолюбна змія. Дуже добре плаває. Населяє береги річок, болота, не уникає рисових полів. Дотримується відкритих просторів, вкритих травою або чагарником ліщини, верболозу. Трапляється на висоті до 1300 м над рівнем моря.
Вихід із зимівлі відбувається з кінця березня до кінця травня. На зимівлю йде в жовтні — на початку листопада. Нерідко зимує в значних скупченнях змій, у тому числі інших видів.
Належить до яйцеживородних змій. Парування відбувається в квітні — травні. У вересні — на початку жовтня самиця народжує 4—11 дитинчат довжиною 15—18 см.
Це досить отруйна змія. У складі отрути переважають гемотоксини, що діють на кровотворну систему, викликають крововилив, тромбози і в підсумку великі некрози. Присутня також частка нейротоксинів, які діють на нервову систему, викликаючи параліч дихального центру та інших нервових вузлів.
Харчується переважно жабами, рибою, вкрай рідко дрібними ссавцями.
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[4].
- ↑ а б Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 186—187)
- ↑ Орлов Б. Н., Гелашвили Д. Б., Ибрагимов А. К. Ядовитые животные и растения СССР: Справочное пособие. — М. : Высш. шк., 1990. — 272 с. (с. 120—121)
- ↑ Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 332)
- ↑ Щитомордник уссурійський у Червоному списку МСОП
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 186—187). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 285—286)
- Дунаев Е. А., Орлова В. Ф. Змеи. Виды фауны России : атлас-определитель — М. : Фитон XXI, 2014. — 120 с. (с. 88—89). — ISBN 978-5-906171-61-0
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 332)
- Орлов Б. Н., Гелашвили Д. Н. Зоотоксинология (ядовитые животные и их яды): Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1985. — 280 с. (с. 237—246)
- Орлов Б. Н., Гелашвили Д. Б., Ибрагимов А. К. Ядовитые животные и растения СССР: Справочное пособие. — М. : Высш. шк., 1990. — 272 с. (с. 120—121). — ISBN 5-06-001027-9
- McDiarmid,R.W.; Campbell,J.A. & Touré,T.A. 1999. Snake species of the world. Vol. 1. Herpetologists’ League, 511 pp.
