Щитоподібний хрящ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щитоподібний хрящ
Cricothyrotomy.png
(1) Щитуватий хрящ. (2) Голосові зв’язки. (3) Перстенюватий хрящ. (4) Трахея
(А) Локалізація конікотомії. (B) Локалізація трахеотомії
Латинська назва Cartilago thyroidea
Анатомія Грея subject #236 1073
Попередник 4 та 6 зяброві дуги
MeSH Thyroid+cartilage

Commons-logo.svg Щитоподібний хрящ у Вікісховищі

Щитоподібний хрящ (лат. сartilago thyroidea) — хрящ гіалінового типу, найбільший в скелеті гортані.[1]

Анатомія щитоподібного хряща[ред. | ред. код]

Щитоподібний хрящ утворюють дві чотирикутні пластинки, що з’єднуються спереду з формуванням у верхніх відділах виступу, що називається виступом гортані (кадик, «адамове яблуко»), вираженіший у чоловіків, ніж у жінок, через різницю в куті з’єднання пластинок: 90 ° у чоловіків і 120 ° у жінок. Зверху виступ гортані має вирізку (верхня щитувата вирізка, лат. incisura thyroidea superior). На нижньому краї щитуватого хряща є менш виражена нижня щитувата вирізка, лат. incisura thyroidea inferior.

Від задніх країв пластинок направляються дві пари відростків, що називаються рогами або ріжками (верхніми і нижніми). Верхні роги відходять до розташованої вище під’язикової кістки, нижні з’єднуються з перстенюватим хрящем. За зовнішньою поверхнею пластинок щитуватого хряща проходить коса лінія, по якій кріпляться грудинощитуватий (лат. m. sternothyroideus) і щитопід’язичний (лат. m. thyrohyoideus) м’язи. Коса лінія розташовується на рівні верхньобокових країв щитуватої залози. В ділянці верхнього краю пластинок може розташовуватися щитуватий отвір, що пропускає верхню гортанну артерію (найчастіше проходить через розташовану вище щитопід’язичну мембрану).

З’єднання щитоподібного хряща[ред. | ред. код]

За допомогою широкої сполучнотканинної пластинки, щитопід’язичної мембрани, щитуватий хрящ сполучається з під’язиковою кісткою. По серединній лінії ця пластинка ущільнена та носить назву серединної щитопід’язичної зв’язки, а задні потовщені краї мембрани, що прикріплюються до верхніх рогів щитуватого хряща, називаються щитопід’язичними зв’язками.

Щитоподібний хрящ сполучається з черпакуватими хрящами за допомогою внутрішніх зв’язок гортані — голосових і вестибулярних. Обидві пари зв’язок прямують від внутрішньої поверхні кута щитоподібного хряща назад. Голосові зв’язки прикріплюються до голосових відростків хрящів, формуючи голосову щілину; значно менш виражені вестибулярні зв’язки — вище, паралельні голосовим.

З перстенюватим хрящем щитуватий хрящ з’єднується за допомогою парного перстенещитуватого суглоба, утвореного нижніми ріжками щитуватого хряща та щитуватими суглобовими поверхнями в бокових відділах перстенюватого хряща. Крім цього, спереду, закриваючи просвіт між цими хрящами, розташовується перстенещитувата зв’язка.

З надгортанником щитоподібний хрящ з’єднується щитонадгортанною зв’язкою, що прямує від стебла надгортанника до внутрішньої поверхні кута щитоподібного хряща.

Ілюстрації[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Неттер Ф. (переклад Цегельского А.А.) (2004). Атлас анатомії людини. Льві: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.