Щукін Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Михайло Миколайович Щукін (1907(1907), місто Москва, Російська імперія — 1995, місто Москва, Російська Федерація) — радянський інженер-механік, машинобудівник, головний конструктор Харківського заводу транспортного машинобудування. Депутат Верховної Ради Української РСР 2-го скликання.

Біографія[ред.ред. код]

Син Миколи Михайловича Щукіна, бухгалтера, і Щукіной (в дівоцтві — Колобашкіної) Тетяни Миколаївни.

Освіта вища. Працював у Центральному локомотивопроектному бюро Наркомату важкої промисловості СРСР, в якому в 1931 році брав безпосередню участь у проектуванні потужних паровозів 1П (ФД) і 2П (ІС). Також автор проектів швидкісного паровоза типу 2-3-2 і дослідного газогенераторного теплопаровоза. У подальшому став Головним конструктором Коломенського паровозобудівного заводу Московської області.

У 1944 році разом з групою фахівців був переведений на Харківський паровозобудівний завод (незабаром перейменований у Харківський завод транспортного машинобудування (ХЗТМ)), де був призначений головним конструктором з танкобудування. Брав участь у розробці танка Т-44. У 1945 році очолив роботи по проектуванню ТЕ1 — першого радянського післявоєнного тепловоза, пізніше брав участь у проектуванні ТЕ2. Під керівництвом Щукіна ХЗТМ став великою тепловозобудівною базою, але в 1968 році виробництво локомотивів було згорнуто і завод зосередився на випуску танків.

У кінці 1955 року, займаючи посаду начальника Технічного управління Міністерства важкого машинобудування СРСР, Михайло Щукін спільно з рядом інших фахівців того часу взяв участь у складанні доповідної записки про доцільність заміни паровозів на тепловози та електровози, а також припинення випуску паровозів.

Нагороди та премії[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Залізничний транспорт: Енциклопедія — Москва, 1994.


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.