Щуровська-Росиневич Платоніда
| Щуровська-Росиневич Платоніда | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 квітня 1893 |
| Місце народження | Черкаська область, СРСР |
| Дата смерті | 1973 |
| Місце смерті | Прага, Чехословаччина |
| Професії | музикантка, диригентка, хормейстерка, музична педагогиня |
Платоні́да Іванівна Щуро́вська-Росиневич, Платоніда Щуровська-Россіневич (6 квітня 1893, Посухівка, Черкащина — 1973) — українська диригентка, учениця Олександра Кошиця. Субдиригентка Української республіканської капели Олександра Кошиця під час його турне по Європі, опісля диригентка українських хорів у Празі й Подєбрадах.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походить зі священницької родини. У Київській єпархіальній жіночій школі працювала регенткою церковного хору школи. Закінчила Київську консерваторію. Була помічницею диригента Української республіканської капели. У Празі Платоніда Щуровська залишилася продовжити музичне навчання.
Викладала у Празькій державній консерваторії і в Українському високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова. Невдовзі доля пов'язала її з підполковником армії УНР Миколою Росиневичем. У УВПІ була на посаді провідної педагогині (доцентки) музично-педагогічного відділу протягом його існування (1923–1933), також виконувала функції заступниці декана — продеканеси. Вела клас хорового співу та дириґування деякий час очолювала клас сольного співу, також викладала інтонацію, гармонію, контрапункт. Серед найвідоміших учнів Щуровської-Росіневич — український дириґент Микола Колесса, музикознавець та диригент Павло Маценко (Канада). Уроки дириґування брав у неї відомий бандурист Василь Ємець. Крім того, готувала молодих дириґентів в учительській семінарії на Закарпатті (1934–1937). Упорядкувала збірку хорових творів для триголосних шкільних хорів, що видана в Ужгороді в 1936 році.
Диригувала українським театральним хором в Ужгороді. Деякий час (1937–1945) П. Щуровська-Росиневич керувала хором Української реформованої реальної гімназії у Ржевницях біля Праги.
У 1934 році Центральне Товариство Союзу Українок у Львові запросило її для дириґування збірним жіночим хором на Жіночому Конґресі у Станиславі (1934), проте польський уряд не дав їй візи, так як боявся національно спрямованої діяльності Щуровської-Россіневич.
З приходом радянських військ у Чехословаччину Микола Росиневич був арештований органами СМЕРШ та вивезений до Києва, де загинув.
Платоніда Щуровська-Росиневич виїхала за кордон, на похорони сестри у Англію. Потім переїхала у США, де померла у 1973 році. Похована на українському цвинтарі святого Андрія, Саут-Баунд-Брук, США[1].
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Карась Г. В. Платоніда Щуровська-Россіневич: портрет мисткині через призму теорій гендеру та пасіонарності[недоступне посилання з серпня 2019] // Мистецтвознавчі записки: Збірник наукових праць — 2011 № 19
- Щуровська-Росиневич Платоніда // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 667.
- Водяний Б., Олексин Г., Ціж М. Короткий словник діячів української музичної культури. — Тернопіль, 1992
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Уманчанка Платоніда Щуровська-Росиневич – одна з перших у світі жінок-диригенток. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про диригента або диригентку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
