Щітка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Щітки

Щітка (від прасл. sъčetъ)[1] — знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її[2]. Робота інструментом здійснюється шляхом руху робочої частини щітки по поверхні оброблюваного матеріалу. Залежно від призначення матеріал щетини може мати різну твердість і жорсткість в порівнянні з твердістю оброблюваного матеріалу.

Майстри, що виготовляли щітки, називалися щіткарями[3].

Види щіток[ред.ред. код]

Широко застосовуються щітки:

  • Зубна щітка — засіб гігієни ротової порожнини.
  • Помазок — щітка для нанесення піни в процесі гоління
  • Одежна щітка, платтяна щітка — щітка для чищення одягу.
  • Взуттєва щітка — щітка для чищення взуття.
  • Дротяна щітка — інструмент для чищення поверхні від іржі та інших застосувань.
  • Шліфувальна щітка — дротяна щітка, використовувана як насадка до кутової шліфувальної машини.
  • Щітка для волосся.
  • Малярна щітка — широка щітка для фарбування.
  • Макловиця — щітка з прямо закріпленим (як у пензля) руків'ям, призначена для фарбування, ґрунтування
  • Йоржик — щітка на гнучкому держаку для чищення труб, пляшок.
  • Туалетний йоржик — щітка для чищення унітазів.

Історично відомі також:

  • Банник — щітка на довгому держаку для чищення каналу ствола гармати.
  • Щіть — щітка зі свинячої щетини для чесання кужелі. Чесалка для первинного грубого чесання у вигляді дошки з металевими зубцями також називалася «залізною щіттю».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Щітка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Щіткар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.