Эрьмезь (поема)
| Эрьмезь | ||||
|---|---|---|---|---|
| ерз. Эрьмезь | ||||
 | ||||
| Жанр | Епічна поема | |||
| Автор | Кулдуркаєв Яків Якович | |||
| Мова | ерзянська мова | |||
| Опубліковано | 1935 | |||
|
| ||||
«Эрьмезь» (початкова назва — «Эрьмезь ды Котова») — епічна поема (або поема-казка) письменника Якова Кулдуркаєва, яка присвячена минулому ерзянського народу[1]. Написана у казково-романтичній формі. Наративно близька до поеми Пушкіна «Руслан і Людмила», а сюжетно — до трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта».
Головним задумом автора було показати, що ерзяни і мокшани — самобутні етноси, які мають особливе історичне коріння і особливі шляхи розвитку, в тому числі крізь призму протиріч, які часом виникали між народами[2].
За твердженням мордовської інтелегенції вважається одним із найяскравіших творів ерзянської літератури. Зокрема, поет Артур Моро так відгукувався про цей твір[3][4]:
|
У тридцяті роки була створена геніальна поема Я. Я. Кулдуркаєва «Эрьмезь», яка стала сяючою вершиною ерзянської поезії і всієї літератури та є великим внеском у скарбницю світової поезії... | 
|
Історія[ред. | ред. код]
Роботу над поемою Яків Кулдуркаєв розпочав на початку 1920-х років. Перші глави були опубліковані 28 жовтня 1928 року у газеті «Якстере теште» (укр. Червона Зірка) за підтримки Федіра Чеснокова, Петра Глухова та Артура Моро[5].
Повністю поема була видана лише у 1935 році, однак, через те, що у 1938 році письменника було репресовано й проголошено «ворогом народу», публікації з поемою були згодом вилучені практично з усіх бібліотек СРСР і довгий час не видавалися. Лише після реабілітації письменника уривки з поеми знову почали з'являтися на шпальтах газет («Сятко», «Мокша» і т. д.), а також перекладатися іншими мовами. Зокрема перший повноцінний переклад російською мовою здійснив відомий поет Сергій Подєлков[ru] у 1976 році[6]. Крім того, твір також витримував й переклади мокшанською мовою[7].
Після 1988 року Мордовське книжкове видавництво випустило цілу збірку письменника «Кезрень пингеде, эрзянь раскеде», в якій першим твором була поема «Эрьмезь»[8].
У 2019 році у рамках святкування 125-річчя з дня народження письменника, ерзянський фонд «Руця» виступив з ініціативою видати поему окремою книгою одразу двома мовами — ерзянською і російською. У 2020 році її було презентовано у Санкт-Петербурзі і у Саранську. Під час презентації поеми в Саранську виник скандал. Керівник фонду «Руця» Ерюш Вєжай заявив, що презентація видання, яка мала відбутися в Національній бібліотеці ім. Пушкіна Республіки Мордовія за участю ерзянської поетеси Марізь Кемаль, зірвана через втручання Міністерства культури, національної політики та архівної справи Республіки Мордовія[9]. У лютому 2020 р. Міннац Мордовії офіційно спростував звинувачення ерзянського активіста, пояснивши, що презентація взагалі не планувалась[10].
Сюжет[ред. | ред. код]
Події відбуваються у 13 столітті. Ерзянський воїн на ім'я Эрьмезь закохується у мокшанську князівну Котову, батько якої підступний Пурейша, спершу задає витязю складні доручення, а потім, зрозумівши, що той справляється із завданнями, намагається його обдурити. Проте Эрьмезь викрадає Котову, після чого розгніваний князь кличе на допомогу сусідів і у війні, яка зав'язується, Эрьмезь трагічно гине, а після нього і його кохана[11].
Персонажі[ред. | ред. код]
- Дуварма — оповідач.
- Эрьмезь — головний герой; ерзянський воїн.
- Котова — кохана головного героя; мокшанська князівна.
- Пургас — ерзянський князь; батько Эрьмезя.
- Пурейша — мокшанський князь; батько Котової.
- Дыдай — друг головного героя; пастух.
Поетика[ред. | ред. код]
Композиційно поема поділена на декілька частин. Починається з підзаголовку «Ёвкс кезэрень пингеде» (укр. «Казка про давні часи»).
Казкова складова, що лежить в основі твору, тісно переплітається з історичною (князі Пургас і Пурейша — реальні історичні постаті).
Мова твору просторічна, насичена елементами усної народної творчості.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Е. А. Федосеева. Поэма Я. Я. Кулдуркаева «Эрьмезь»: отношение к литературе и героическому эпосу // Культура и общество. Сетевое электронное научное издание. — 2006. — С. 1-16. Архівовано з джерела 13 червня 2018. Процитовано 23 квітня 2020.(рос.)
- ↑ Е. Федосеева. Книжные формы мордовского героического эпоса: возникновение и эволюция, с. 18, на «Google Books»(рос.)
- ↑ У Мордовії заборонили презентацію ерзянської поеми. Свободный Идель-Урал. 31 січня 2020. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
- ↑ Тимофей Тимин. Артур Моро: жизнь и творчество: очерки. — Саранск : Мордов. кн. изд-во, 1995. — С. 84.(рос.)
- ↑ «Эрьмезень» сёрмадыцянтень сюконямо: к 120-летию со дня рождения Я. Я. Кулдуркаева. Национальная библиотека им. А. С. Пушкина Республики Мордовия. 20 жовтня 2014. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.(рос.)
- ↑ Аспект, Том 96, с. 72, на «Google Books»(рос.)
- ↑ Кулдуркаев, Я. Эрьмезь: пакш поэмаста // Мокша. — 1994. — № 10. — С. 51-54.
- ↑ Журналистика и этнокультура народов Поволжья на рубеже XX-XXI веков, с. 63, на «Google Books»(рос.)
- ↑ У Мордовії заборонили презентацію ерзянської поеми. Вільний Ідель-Урал (укр.). 31 січня 2020. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
- ↑ Рамазан Алпаут (7 лютого 2020). Миннац Мордовии отрицает факт запрета презентации книги репрессированного при Сталине эрзянского поэта. Idel.Реалии. Процитовано 26 квітня 2020.(рос.)
- ↑ Рудинский В. Вечные ценности. Статьи о русской литературе на «Google Books»(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Очерки жанров мордовской литературы, с. 111-113, на «Google Books» (рос.)
- Сергеева Т. Слово о поэме «Эрьмезь» // Изв. Мордовии. — 1994. — 20 жовтня. (рос.)
- Зачинаю песнь о Мастораве. Эрьмезь. Сказание о древнем времени. Региональная общественная организация «Эрзянское культурно-просветительное общество «Эрзянь вайгель». 14 жовтня 2016. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. (рос.)
