Ювелірна промисловість України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ювелі́рна промисло́вість, галузь легкої промисловості, що продукує ювелірні вироби засобами обробки коштовного каміння, також виробляє прикраси з золота, срібла та платини.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

На території України ювелірне виробництво відоме з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки, що виявили різноманітність цього виробництва в різних осередках, зокрема на Київщині, Південній і Західній Україні.

Виявлено кілька майстерень ювелірів: майстерня 5-6 ст н. е. біля с. Бернашівки Могилів-Подільського району Вінницької області [1], майстерня у с. Крилос. Івано-Франківської області.

У 10—12 вв. ювелірне виробництво було вже широко розвинене у більших містах України; наприклад, у Вишгороді, під Києвом, знайдено майстерню карбувальника з різними інструментами: маленькими молоточками, зубильцями тощо. Подібні знахідки зустрічаються і в інших місцях: в околицях Галича, Львова, на Чернігівщині тощо. У Київській державі зокрема поширені були високоякісні золоті вироби з перегородчатою емаллю, що її українські купці продавали також за кордоном.

З татарським лихоліттям виробництво ювелірних виробів дещо занепало, згодом почало відроджуватись у зв'язку з розвитком цехів. Важливими осередками ювелірних виробів були більші міста, зокрема Київ і Львів. Наприклад, у Львові перші згадки про золотарів припадають на кінець 14 ст.; львівські золотарі в середині 16 ст. входили до одного цеху з ливарниками та малярами. З початку 17 ст. створився окремий золотарський цех, а наприкінці 18 ст. було вже 2 цехи, християнського і юдейського віровизнання. Крім українців, поляків і євреїв, ювелірами були також вірмени та німці. Щоб не допустити до фальшування золотих і срібних виробів, цехи зобов'язували золотарів ставити знаки, так звані «ґмерки», на своїх виробах. Українські ювелірні вироби вивозилися і за кордон; найповажнішим конкурентом у цій ділянці був Краків, де ювелірне виробництво було також широко розвинене.

У 19 ст. постали фабрики для виготовлення ювелірних виробів, але в Україні ще і надалі переважали дрібні форми виробництва. Після приходу більшовицької влади дрібне виробництво та ремісництво поступово було ліквідовано. Першу велику фабрику ювелірного виробництва створено 1925 в Києві, згодом збудовано більші заводи також у Харкові й Одесі. 1944 створено велику фабрику ювелірного виробництва у Львові. З 1966 всі заводи ювелірної промисловості належали до державного об'єднання «Союзювелірпром». За повоєнних років було значно вдосконалено технологію виробництва, механізовано нагрівання печей з захисною атмосферою і широко застосовано електрохимічне полірування. З 24 заводів в СССР в Україні були розташовані чотири: у Києві, Львові, Харкові, Одесі. Переважно виробляли ювелірні вироби з дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння, бурштину, золота та срібла, а також сувеніри та тому подібне. На території України родовища коштовного і кольорового каміння виявлено вже за радянської влади; вони зосереджені в межах Українського кристалічного масиву. У Житомирській, Вінницькій та Хмельницькій областях є родовища топазів, гірських кришталів, а також моріон, опали, гранати, іризуючі лабрадори, бурштин та інше. Нові родовища відкрито також у Карпатах, на Закарпатті, в Донбасі і на Приозів'ї. Деяку частину сировини українська ювелірна промисловість діставала з інших частин СССР, використовуючи також виробництво штучного каміння.

Ювелірна промисловість України. Станом на кінець ХХ ст. (1997 р.) Україні функціонувало ряд великих алмазопереробних підприємств, які виробляли 97% ювелірних виробів з дорогоцінних металів, 99% діамантів та інструментів з технічних алмазів. Зокрема Ю.п. України була представлена київським з-дом «Українські ювеліри», Львівським, Одеським, Вінницьким з-дами. Ювелірні заводи України об'єднані в державну господар-ську асоціацію «Діамант». Виробничі потужності Ю.п. України — до 12 т золота на рік. В 1996 р. перероблено 1 т. золота. Крім того, на Південному машинобудівному заводі утворився окре-мий завод з переробки золота та срібла. У 1997—1998 рр. на При-дніпровському хім. з-ді створено потужності з переробки брухту та відходів платини та металів платинової групи; у об'єднанні «Свема» (м. Шостка) створені потужності з переробки відходів кінофоторентгеноматеріалів в азотнокисле срібло. В 1996 р. цими підприємствами та декількома малими фірмами за ліцензією Мінфіну вироблено 119 кг золота, 730 кг платини і бл.13 т срібла. Контроль обігу дорогоцінних металів та каменів в Україні здійснює Головне управління дорогоцінних металів та каменів, утворене в 1992 р і входить до складу Міністерства фінансів.

Сучасна ювелірна промисловість[ред. | ред. код]

Станом на 2012 р. українська ювелірна галузь представлена близько 7500 суб'єктами господарювання, понад 99% - недержавної форми власності. У 2000-2008 роках галузь набирала обертів, досягнувши обсягів виробництва ювелірних виробів понад 100 т на рік. У 2008-2012 рр. спостерігався спад обсягів ювелірного виробництва, падіння попиту на ювелірні вироби.

2014 на ювелірному виробництві, розташованому на ПАТ «Хартрон» (Харків) спалахнула пожежа, унаслідок якої 8 людей загинули.

Див. також[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]