Ювенологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ювенологія (ювентологія, юнологія) — наука про юність, молодість і спосіб життя молодого покоління. Ювенологія є науковою базою молодіжної політики, що забезпечує посилення позитивних тенденцій і подолання деструктивних тенденцій, відчуження, біосоціальної деградації, морально-психологічної дезадаптації і дегуманізації молоді. Ювенологія як наука об'єктивно зумовлена потребами дослідження закономірностей прогресу — регресу молоді у філогенезі — онтогенезі, які відображають діалектику залежності соціально-політичних, демографічних, морально-психологічних і інтелектуально-творчих характеристик молоді від умов і факторів соціогенезу, біогенезу і ноогенезу.

Науково-методологічною основою розвитку ювенології є філософія гуманізму і демократії. Зміст і науково-категоріальний апарат ювенології детерміновані її специфікою як єдиної цілісної науки про тенденції і закономірності соціального становлення сучасної молоді, про історію, теорію і практику розвитку молодіжних рухів. Ювенологія має вивчатися як одна з основних навчальних дисциплін у системі середньої і вищої освіти.

Навчальна програма[ред.ред. код]

Предмет ювенології, її специфіка, закони й категорії. Феномен молоді у суспільствознавчих науках та історичній практиці. Соціогенез молоді, спадкоємність і самоцінність соціальності життя, пафос, суперечності і критерії становлення юносоціуму. Роль молоді в суспільному прогресі, соціальних модернізаціях і владно-управлінських процесах. Соціально–історична еволюція молодіжних рухів. Молодь як суб'єкт творення нової соціально-гуманістичної цивілізації. Теорія й практика сучасних молодіжних рухів.

Статус, стимули і технологія соціального становлення молоді. Суверенність, універсальність, висока цивілізованість, гармонійність особистості — імідж молоді. Динамізм і суперечливість соціального становлення підростаючих поколінь. Деструктивні тенденції відчуження, біосоціальної деградації, морально–психологічної дезадаптації і дегуманізації молоді та шляхи їх подолання. Поліфуркація соціогенезу сучасної молоді. Метаморфози відчуження і інноваційних комунікацій у соціальному становленні молоді.

Філософія гуманізму і демократії — науково-методологічна основа розвитку ювенології. Демократизація — основна закономірність соціального становлення молоді. Деетатизація і деавторитаризація соціогенезу молоді. Альтернативи і гармонія, свобода і відповідальність у соціальній самореалізації молоді. Інноваційно-творча місія молоді у реструктуруванні сучасного світоустрою і світового ринкового господарювання.

Коеволюція соціального, біотичного і абіотичного у соціогенезі молоді. Парадокси освіти і праці, побуту і дозвілля молоді. Пріоритети культури, сексу і кохання в житті молодого покоління. Політичні, соціальні, економічні і духовні потреби, ідеали та інтереси молоді ХХ ст. Філософські, моральні і психологічні імперативи юнацтва. Світоглядні і духовно–ідеологічні інвективи і ідеали молоді за умов техногенної цивілізації.

Молодь як об'єкт полеміки і дискусій у сучасній суспільствознавчій науці. Парадигми, гіпотези і перспективи молоді в інноваційних футурологічних теоріях і проектах.

Джерела[ред.ред. код]

  • Іщенко, Микола; Іщенко, О. М. (2012). Соціально-політична енциклопедія (наукове видання). Черкаси: IntrolihaTOR. с. 635. ISBN 9789662545524.