Юга Безногий
| Юга Безногий
| ||
| ||
|---|---|---|
| 1399 — 1400 | ||
| Попередник: | Стефан I | |
| Наступник: | Олександр I | |
| Народження: | 14 століття | |
| Смерть: | між 1403 і 1407 | |
| Поховання: | Васлуй | |
| Країна: | Молдовське князівство | |
| Батько: | Роман I | |
Юга Безногий (рум. Iuga Ologul; пом. 19 липня 1400) — господар Молдавії у 1399—1400 роках із династії Мушатів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Юга Безногий був другим сином господаря Романа I та Анастасії Мушат.
Під прізвиськом «Безногий» він уперше згадується в Путнянському літописі початку XVI століття. Причини, чому він відомий під таким прізвиськом, достеменно невідомі, однак є припущення, що він міг страждати через хворобу, яка створювала складнощі у пересуванні[1].
В історичних джерелах має місце плутанина між Югою Безногим та подільським князем Юрієм Коріятовичем, який також був господарем Молдавії у 1374 році. Плутанина виникла через те, що Юга — це адаптований у румунській місцевості варіант руського імені Юрій. Крім того, Юга міг бути охрещений на честь Юрія Коріятовича, оскільки його мати Анастасія була княгинею литовського походження[2].
Юга мав зведених братів Михайла, Стефана (господар Молдавії у 1394—1399 роках), Олександра та Богдана[3].
Правління[ред. | ред. код]
Період правління Юги Безногого варіюється від кількох місяців[4] до двох років[5]. Це випливає з того, що його перший акт датований 28 листопада 1399 року, а перший акт його наступника, Олександра I, — 29 червня 1400 року[4]. Крім того, з дати першого відомого акта Юги Безногого випливає, що він посів престол до смерті брата — Стефана I; імовірно, він відмовився від престолу через стан здоров'я[6]. Є також припущення, що Стефан I призначив Югу своїм наступником, оскільки його діти, Богдан та Стефан, були малолітніми, через що бояри могли б повністю перебрати владу до своїх рук.
Одразу ж після сходження на престол проти Юги виступив його молодший зведений брат Александру. Він знайшов прихисток в господаря Волощини Мірчі I. 1400 року він відправив до Молдавії військо на чолі з Александру. Під час походу вдалося полонити Югу. Александру став господарем Молдавії (нині відомий як Олександр I Добрий), а Юга був відправлений до Волощини як заручник Мірчі I[7].
Юга Безногий помер між 7 січня 1403 року, коли він вперше не згадується в грамоті Олександра I серед переліку колишніх господарів[8][9], та 1407 роком, коли почалася відбудова Бистрицького монастиря, в якому Юга фігурує як покійний.
Місце поховання Юги Безногого не встановлено досі.
Родина[ред. | ред. код]
Із грамоти Юги від 28 листопада 1399 року випливає, що він був одружений та мав дітей[10], однак їхні імена не встановлені.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ P. P. Panaitescu, Cronicile slavo-române din secolele XV—XVI, publicate de Ion Bogdan, Editura Academiei Romane, București, 1959, p. 44-48
- ↑ Documenta Romaniae Historica A. Moldova, vol. I (1384—1475), Institutul de Istorie și Arheologie A.D. Xenopol, Editura Academiei Republicii Socialiste România, București, 1975, p. 7
- ↑ Ștefan S. Gorovei, Întemeierea Moldovei. Probleme controversate, Iași, 1997, p. 76, 126—130, 137, 221
- ↑ а б Documenta Romaniae Historica A. Moldova, vol. I (1384—1475), p. 10-16, Institutul de Istorie și Arheologie A.D. Xenopol, Editura Academiei Republicii Socialiste România, București, 1975
- ↑ Constantin C. Giurescu, Istoria Românilor, Ed. ALL Educațional, București, 2003, I, p. 360
- ↑ Documenta Romaniae Historica A. Moldova, vol. I (1384—1475), Institutul de Istorie și Arheologie A.D. Xenopol, Editura Academiei Republicii Socialiste România, București, 1975, p. 11-12
- ↑ Nicolae Grigoraș, Țara Românească a Moldovei de la întemeierea statului până la Ștefan cel Mare (1359—1457), Iași, 1978, p. 74-77
- ↑ Constantin Rezachevici, Mircea cel Bătrân și Moldova, în «Revista de istorie», XXXIX, nr. 8, București, 1986, p. 754—755
- ↑ Constantin Rezachevici, Mircea cel Bătrân și lumea românească a vremii sale, în «Magazin istoric», nr. 9, București, 1986, p. 9-10
- ↑ Documenta Romaniae Historica A. Moldova, vol. I (1384—1475), Institutul de Istorie și Arheologie A.D. Xenopol, Editura Academiei Republicii Socialiste România, București, 1975, p. 10
| ||||||||
