Югославська Македонія у Другій світовій війні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Македонія у Другій світовій війні
Югославський фронт Другої світової війни
Brigada Goce Delčev, Skopje 1944.jpg
Партизани з бригади ім. Гоце Делчева на марші містом Скоп'є у листопаді 1944 р.
Дата: 11 жовтня 1941 — 23 листопада 1944
(3 роки, 1 місяць, 1 тиждень і 5 днів)
Місце: Частини великої Македонії
Привід: Окупація країнами Осі Вардарської бановини:
Результат: Перемога югославських і болгарських партизанів
Територіальні зміни: Більшість Вардарської Македонії (Вардарська бановина) стала Народною Республікою Македонія у складі Федеративної Народної Республіки Югославія
Сторони
Партизани
Flag of the Bulgarian Homeland Front.svg Болгарія (з вересня 1944)
Четники Країни Осі:

Третій Рейх Третій Рейх
Італія Італія (до вересня 1943)
Болгарія (до вересня 1944)
Албанія Албанське королівство (до листопада 1944)


Пов'язані з Віссю фракції:
Четники Печанаця


Албанія Баллі Комбетар

Командувачі
Михайло Апостолський (фактичний командир македонських партизанів)
Йосип Броз Тіто (обмежений вплив і контроль, формальний командувач)
Светозар Вукманович (зв'язковий між Апостолським і командувачем Тіто)
Методія Андонов-Ченто
Дража Михайлович
Стоян Крстич
Александер Лер
Італія Беніто Муссоліні
Богдан Філов
Нікола Міхов
Коста Печанаць

Албанія Джемаїл Хасані 
АлбаніяМефаїл Заязі 
АлбаніяГаюр Дерала 

Військові сили
від 1000 (1941) до 8000 (серпень 1944),[1][2] до 66000 (кінець 1944)[3] і до 100000 (квітень 1945)[4] ~8000 четників ~100000 (1945)
Втрати
6724 загиблих
Загальні втрати: 24000

За національністю:
(7000 євреїв, 6724 македонців, 6000 сербів, 4000 албанців)

За категорією:
(2000 цивільних, 1000 колаборантів, 14000 югославських партизанів і військовослужбовців, 7000 жертв концтаборів)

Інші:
(1000 болгар, арумунів, ромів і турків)[5]

Частини Македонії, окуповані:
 Історія Північної Македонії
Герб Македонії
Доісторичні Балкани
Стародавня Македонія
Македонія під владою Рима
Слов'янізація Македонії
Західне Болгарське царство
Візантійська Македонія
Сербське царство
Прилепське королівство
Османська Македонія
Кресненське повстання
Боротьба за Македонію
Іллінденське повстання
Крушевська республіка
Стара Сербія
Вардарська бановина
Болгарська Македонія
Незалежна республіка Македонія
Народно-визвольна боротьба
АЗНВМ
СР Македонія
Північна Македонія
Конфлікт 2001 року

Портал «Північна Македонія»
Югославські військовополонені під наглядом болгарських солдатів і німецької бронемашини
Італійські війська вступають в Охрид 12 квітня 1941 р.
Методія Шаторов був ватажком македонських комуністів у 1941 році. Відмовився взаємодіяти з КПЮ і вирішив приєднатися до БКП. Пізніше його прибічники за свої анти-югославські політичні позиції були репресовані.
Колишня болгарська поліційна дільниця у Прілепі, на яку 11 жовтня 1941 року напав прілепський партизанський загін. Сьогодні — це меморіальний музей.

Македонія у Другій світовій війні — частина історії Північної Македонії, яка охоплює період Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

На час початку Другої світової війни у вересні 1939 року територія сучасної Північної Македонії перебувала під владою югославського короля, у межах Вардарської бановини. Після нападу нацистської Німеччини на Королівство Югославія та його розчленування майже вся Македонія потрапила під болгарську окупацію з подальшим приєднанням до Болгарії. Попри значну схожість македонської та болгарської мов, македонці почали партизанську війну проти болгарської адміністрації[6].

11 жовтня 1941 року македонські комуністичні партизани з Народно-визвольної армії Македонії, що були частиною югославського партизанського руху, розгорнули політичну та військову кампанію з метою протидії окупації Вардарської Македонії болгарськими, німецькими, італійськими та албанськими військами. Спочатку вона не мала реального успіху, почавши рости лише з капітуляцією Італії в 1943 році та радянськими перемогами над нацистською Німеччиною.[7][8] Також ключовим чинником стала роль болгарських комуністів, які уникали організації масового збройного опору.[9] Їхній уплив на македонську партійну організацію залишався панівним до весни 1943 року, коли у Македонію прибув спеціальний емісар Тіто Светозар Вукманович.[10] Це призвело до появи молодшого покоління партизанських ватажків, налаштованих вороже до Болгарії і прихильних до Югославії.[11] У західній частині краю діяли також албанські партизани.

У жовтні 1943 Головний штаб Народно-визвольної армії Югославії та партизанських загонів Македонії звернувся з маніфестом до македонського населення, в якому визначалося головне завдання: визволити край від «великоболгарських, албанських, македонських фашистів» та «великосербських і великоалбанських гегемоністів»; об'єднати всі македонські землі, населення яких увійде до «братнього союзу всіх південнослов'янських народів».[12]

2 серпня 1944 року про взяття влади в країні у свої руки оголосили Антифашистські збори народного визволення Македонії.

Наприкінці 1944 року на території як югославської, так і грецької Македонії керівництво ВМРО безуспішно намагалося створити незалежну македонську республіку.

Після того, як у вересні 1944 року Болгарія перейшла на бік союзників по антигітлерівській коаліції, дислокована в Македонії болгарська П'ята армія відійшла до старих кордонів Болгарії. На початку жовтня новостворена Болгарська Народна Армія спільно з Червоною Армією вступила в окуповану Югославію, щоб перепинити відхід німецьких військ із Греції. Вардарську Македонію було визволено наприкінці листопада, коли й було утворено комуністичну Югославію.

Партизани назвали операцію «Народно-визвольною боротьбою Македонії» (мак. Народноослободителна борба на Македонија) у рамках більшої Народно-визвольної війни Югославії, але учасники цих бойових дій також замірялися на всю географічну область Македонія.

Поділ македонської частини Південної Югославії та роль Болгарії[ред. | ред. код]

19 і 20 квітня 1941 р. було розроблено поділ Вардарської Македонії — тоді частини Вардарської бановини. Болгарські війська ввійшли в центральну і східну частини та захопили більшість бановини, включаючи частини Східної Сербії і сьогоднішнього Косово. Ключовим підрозділом, який зайняв більшу частину території, була 5-та армія. Західні частини Македонії загарбало фашистське Королівство Італія.[13]

У югославській частині Македонії створювалися болгарські акційні комітети (перший — у Скоп'є 13 квітня 1941 р., активними членами якого стали колишні члени ВМРО[14][15]). 13 квітня 1941 р. на засіданні у Скоп'є вирішено, що одним із перших завдань новоствореної організації буде врегулювання відносин із німецькою владою.[16] Коли 19 квітня 1941 р. болгарська армія увійшла у Вардарську Македонію, більшість місцевого населення зустріла її як визволителів, оскільки на той час у місцевого населення переважали антисербські та проболгарські почуття.[16][17][18][19][20] З приходом болгарських військ відбулося масове вигнання з Вардарської Македонії сербських колоністів.[21] За клопотанням комітетів та болгарської адміністрації німецька, італійська та угорська влада звільнила понад 12 000 військовополонених югославських македонців, свого часу призваних до лав розгромленої югославської армії.[22] З упорядкуванням у краї діяльності адміністративних органів, акційні комітети дедалі більше втрачали вагу і, зрештою, були розпущені.[23]

Наслідки війни[ред. | ред. код]

Методія Андонов, перший голова АСНОМ та Народної Республіки Македонія. Після його незгоди з політикою нової Югославії його було заарештовано і засуджено до 12 років в'язниці.

Загальна кількість жертв Другої світової війни у Македонії налічувала приблизно 24 тисячі, з яких: 7 000 євреїв, 6 000 сербів, 6 000 етнічних македонців, 4 000 албанців та 1000 болгар.[24] Вона включала близько 3000 «колабораціоністів», «контрреволюціонерів» та цивільних жертв, 7000 євреїв, знищених у концтаборах і 14 000 бійців руху опору та вояків, з яких 5 000 були македонцями.

Попри істотне залучення Болгарії на боці союзників наприкінці війни,[25][26][27][28][29][30][31] країну на Паризькій мирній конференції 1946 р. не було зараховано до списку держав, які спільно воювали на боці країн-переможців[32] і їй було наказано сплатити воєнні репарації Югославії за окупацію Македонії та Південної Сербії, від чого Югославія в односторонньому порядку відмовилася в 1947 році.

Зате Македонія за свій внесок у перемогу над фашизмом завоювала повагу серед своїх союзників. Це знайшло вираз у визнанні союзниками новоствореної македонської республіки, хоча і в рамках югославської федерації. А через цю національно-визвольну війну Македонії, її народ уперше в сучасній історії зумів здобути свою державність та отримати окрему національність і мову. Ці події ознаменували поразку в цьому краї болгарського націоналізму і перемогу македонського.[33]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bulgaria During the Second World War, Marshall Lee Miller, Stanford University Press, 1975, p. 202.
  2. Who Are the Macedonians? Hugh Poulton, C. Hurst & Co. Publishers, 2000. p. 104.
  3. The Slavonic and East European review, School of Slavonic and East European Studies, University of London, 1991, p. 304.
  4. Зимските операции на Македонска војска 1943/44 – Раде Гогов, носител на "Партизанска споменица 1941".
  5. Zerjavic, Vladimir. Yugoslavia Manipulations With the Number of Second World War Victims. Croatian Information Centre, ISBN 0-919817-32-7 [1]
  6. Македонія — «балканська Україна» ASD-inform
  7. Bulgaria During the Second World War, Marshall Lee Miller, Stanford University Press, 1975, ISBN 0804708703, pp. 132–133.
  8. Historical Dictionary of the Republic of Macedonia, Dimitar Bechev, Scarecrow Press, 2009, ISBN 0810862956 introduction Ixiii.
  9. Viktor Meier, Yugoslavia: A History of Its Demise, Routledge, 2005, ISBN 1134665113, p. 181.
  10. Dejan Djokić, Yugoslavism: histories of a failed idea, 1918-1992, Hurst, 2003, ISBN 1850656630, p. 120.
  11. Roumen Daskalov, Diana Mishkova ed., Entangled Histories of the Balkans - Volume Two, BRILL, 2013, ISBN 9004261915, p. 534.
  12. МАКЕДОНІЯ, РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ - Інститут історії України
  13. Гоцев Д. Из документалните записки на о.з. подполковник Вълчо Антонов Яначков за териториалното разграничение между България и Италия във Вардарска Македония 1942-1943 г. // Македонски преглед. — 2004. — № 3. (мак.)
  14. Minchev, D. Original manuscript. Formation and Activity..., p. 80. CSA fund 396, list 7, file 37, page 11-12.
  15. Вестник "Македония", Скопие, 1941, бр.1 .стр.4, Дописка от Велес.
  16. а б Bulgarian Campaign Committees in Macedonia – 1941 Dimitre Mičev (Dimiter Minchev). Hosted on Kroraina.com, retrieved 21 August 2007.
  17. "Who are the Macedonians?" Hugh Poulton, Hurst & Co. Publishers, 1995, ISBN 978-1-85065-238-0, p. 101.
  18. Македония 1941 Възкресение (Македонія 1941 Воскресіння), Сотир Нанев (Сотір Нанев), 1942, передрук 1993 із ISBN 954-528-366-1, видавець «Труд».Шаблон:In lang Memoirs of a Macedonia-born Bulgarian lieutenant participating in the occupation of the Yugoslavian and Greek parts of Macedonia.
  19. Between Past and Future: Civil-Military Relations in Post-Communist Balkan States], by Biljana Vankovska, 2003, ISBN 9781860646249, page 270.
  20. The Macedonian Conflict: Ethnic Nationalism in a Transnational World, Loring M. Danforth, Princeton University Press, 1997, ISBN 0-691-04356-6, p. 41.
  21. "Slavenko Terzić, The Serbs and the Macedonian Question", The Serbian Questions in The Balkans, Faculty of Geography, University of Belgrade (1995).
  22. Letter No.11660 From the Ministry of Ware to the Bulgarian Central Campaign Committee of Macedonia Sofia, 28 May 1941 CSA, fund 396, list 1, file 37, page 4. Original, typed.
  23. Jozo Tomasevich, War and Revolution in Yugoslavia, 1941-1945: Occupation and Collaboration; vol. 2, Stanford University Press, 2002, ISBN 0804779244, p. 163.
  24. Zerjavic, Vladimir. Yugoslavia Manipulations With the Number of Second World War Victims Publisher:Croatian Information Centre, ISBN 0-919817-32-7 [2]
  25. The Oxford companion to World War II, Ian Dear, Michael Richard Daniell Foot, Oxford University Press, 2001, ISBN 0-19-860446-7, p. 134
  26. War and revolution in Yugoslavia, 1941–1945: occupation and collaboration, Jozo Tomasevich, Stanford University Press, 2001, ISBN 0-8047-3615-4, p. 168
  27. История на Българите: Военна история на българите от древността до наши дни, Том 5 от Istoria na Bŭlgarite, Georgi Bakalov, TRUD Publishers, 2007, ISBN 954-621-235-0, стр. 560–569.
  28. Dr. Ivan Yanev Bulgaria's Foreign Policy During the Second World War as Reflected in Bulgarian Historic Literature 1938–1944 Варна, 2006 Издателство "Литернет" [3]
  29. Axis Forces in Yugoslavia 1941–45, Nigel Thomas, K. Mikulan, Darko Pavlović, Osprey Publishing, 1995, ISBN 1-85532-473-3, p. 33.
  30. "War and revolution in Yugoslavia, 1941–1945: occupation and collaboration", Jozo Tomasevich, Stanford University Press, 2001, ISBN 0-8047-3615-4, pp. 751–752.
  31. Multinational Operations, Alliances, and International Military Cooperation Past and Future, William W. Epley, Robert S. Rush, Government Printing Office, ISBN 0-16-079422-6, pp. 82–83.
  32. "Multinational Operations, Alliances, and International Military Cooperation Past and Future", William W. Epley, Robert S. Rush, Government Printing Office, ISBN 0-16-079422-6, pp. 82–83.
  33. Macedonia and the Macedonians: A History, Andrew Rossos, Hoover Press, 2008, ISBN 9780817948832, p. 189.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Schubert, Gabriella; Otto, Harrassowitz Verlag (2005). Makedonien: Prägungen und Perspektiven. с. 45–50. 

Посилання[ред. | ред. код]