Юе (мова)
| Юе (кантонська) | ||
|---|---|---|
 | ||
| Країни | південь КНР, В'єтнам, Індонезія, Канада, Малайзія, Таїланд, Сингапур, США, Філіппіни | |
| Регіон | Азія | |
| Носії | понад 70 млн. | |
| Місце | 23[1] | |
| Класифікація | Сино-тибетські
| |
| Писемність | китайська писемність | |
| Коди | ||
| ISO 639-1 | zh | |
| ISO 639-2 | chi (B) | zho (T) |
| ISO 639-3 | yue
| |
| Увага: Ця стаття може містити фонетичні символи МФА в юнікоді. | ||
Юе (гуандунська, кантонська, юеська, паква; кант. трад. 粵語, спр. 粤语 , ютпхін: jyut6jyu5, кант.-укр.: ют'ю, букв. «юеська мова»; кант. трад. 廣東話, спр. 广东话 , ютпхін: gwong²dung¹waa6, кант.-укр.: куонтунва, букв. «гуандунська мова») — одна з мов китайської мовної групи[2], або одна з головних діалектних груп китайської мови, залежно від точки зору. Юе, як і путунхуа (стандартна китайська), — ізолююча, тональна мова.
Юеську мову також називають кантонською мовою або кантонським діалектом, однак остання назва також означає наріччя Гуанчжоу. У цій статті мова йде про всі юеські діалекти, в тому числі тайшаньський і кантонський (гуанчжоуський).
Назва[ред. | ред. код]
Назва «кантонська» походить від слова «Кантон» (Canton) — французької транскрипції, використовуваної в колоніальну епоху англійцями для позначення Гуанчжоу, столиці провінції Гуандун. У вузькому сенсі «кантонська» позначає тільки діалект Гуанчжоу і околиць, включаючи Гонконг і Макао, який також може називатися юехай і гуанчжоуський. Термін «Юе» є транскрипцією літературної китайської (путунхуа) назви всього мовного ареалу — yuè yǔ / юе-юй.
Діалекти[ред. | ред. код]
Існує щонайменше чотири основні групи діалектів кантонської:
- юе-хай, що включає діалекти, на яких розмовляють в Ґуанчжоу, Гонконзі й Макао;
- си-і (四邑, sei yap), представлена тайшанським (台山, Toisaan, Hoisaan) діалектом, що був досить поширеним серед китайських емігрантів у США до 1970-х;
- ао-ян, яким розмовляють в Янцзяні;
- ґуй-нань або пінхуа (наньнінський діалект), широко поширений в Ґуансі-Чжуанському автономному районі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ethnologue: Statistical Summaries. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 13 листопада 2009.
- ↑ Коряков Ю. Б. Китайские языки // Большая российская энциклопедия, том 14, Москва: Научное изд-во «Большая Российская энциклопедия», 2009.
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |