Южноукраїнськ
Южноукраї́нськ — місто у Вознесенському районі Миколаївської області України, центр Южноукраїнської міської громади.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Засноване 1976 року як селище міського типу Костянтинівка-2 Арбузинського району Миколаївської області. З 1987 року є містом обласного підпорядкування з назвою Южноукраїнськ. Розташоване на березі річки Південний Буг, за 153 км від її гирла на висоті 82 м над рівнем моря. На його території розташована залізнична станція Южноукраїнська Одеської залізниці. Місто має розвинену мережу автомобільних шляхів з твердим покриттям. Місто займає площу 2437,9 га. Житловий фонд становить 14400 квартир загальною площею 770 988 м². Міська газета «Контакт» виходить з 1990 року. Відстань: до Києва — 370 км, до Миколаєва — 121 км (автошлях Н24), до Одеси — 170 км, до Кривого Рогу — 200 км.
Історія[ред. | ред. код]
Населений пункт був заснований 26 квітня 1976 року під назвою Костянтинівка-2 і спершу входив до складу Арбузинського району. 2 квітня 1987 року Указом Президії Верховної Ради новозбудованому населеному пункту Південно-Української атомної електростанції Миколаївської областї присвоєно найменування — місто Южноукраїнськ віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.[2] Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 1993 року встановлені межі міста і затверджена його загальна площа — 2437,9 гектара.
1996 року засновано громаду УПЦ КП, в липні 2015 року відбулося освячення храму[3].
28 жовтня 2005 року було засновано громаду Всіх Святих Українського народу УГКЦ, у червні 2018 року відбулося освячення храму[4].
Населення[ред. | ред. код]
Населення міста становить 42,1 тис. осіб, з них осіб жіночої статі 21 тис. Станом на 1 січня 2000 року налічувалося 4945 пенсіонерів та 12387 дітей. Середній вік населення міста — 30,6 років.
Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений таким чином:
| 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|
| 36 684 | 38 206 | 40 292 |
| українська мова | російська | молдовська |
|---|---|---|
| 66,52 % | 31,37 % | 0,24 % |
Особливості[ред. | ред. код]
Южноукраїнськ є монопрофільним містом — супутником Южно-Української АЕС. Місто є перспективним для розміщення енергомістких виробництв.
Географічне розташування міста сприяє розвитку туризму. Наявність скелястих схилів по берегах р. Південний Буг дозволяє займатися альпінізмом, а його мінлива течія — різноманітними видами водного спорту. На схід від міста розташоване Ташлицьке водосховище.
Місцеве самоврядування[ред. | ред. код]
Южноукраїнська міська рада діє з 1987 року. Перший голова міськвиконкому — Євген Вичалковський (1987—1990). Перший голова міської ради — Микола Стулін (1990—1994).
Міські голови:
- Михайло Тульський (1994—2000);
- Віктор Пароконний (2001—2005);
- Валерій Кичак (2005—2009);
- Андрій Стулін (2010—2012);
- Євген Квасневський (2012—2014);
- Віктор Пароконний (2015-2020).
Промисловість[ред. | ред. код]
Провідне місце в соціально-економічному розвитку міста належить Південно-Українській атомній електростанції, що входить як структурний підрозділ до складу державного підприємства — Національної атомної енергогенерувальної компанії «Енергоатом» (м. Київ). У місті працює низка підприємств з будівництва (ВАТ «Юженергобуд» та інші), з виробництва товарів повсякденного попиту, меблів, харчів тощо.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У місті Южноукраїнськ нараховується 3 пам'ятки історії.
| №п/п | Охоронний номер | Найменування пам'ятки | Рік | Розташування |
|---|---|---|---|---|
| 1 | 695 | Могила радянського воїна Дровнікова В. М. | 1976 | територія школи № 1 м. Южноукраїнська |
| 2 | Могила воїна-інтернаціоналіста рядового Кисельова С. А. | 1983 | Міське кладовище | |
| 3 | Могила воїна-інтернаціоналіста сержанта Капацини В. В. | 1988 | Міське кладовище |
Постаті[ред. | ред. код]
- Баланов Микола Миколайович — прапорщик Збройних сил України (зведений загін «Дика качка» — підрозділ Збройних сил України, сформований з добровольців Повітряних сил України під час війни на Донбасі). Учасник російсько-української війни. За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (3.11.2015).
- Боровик Юрій Володимирович (1979—2014) — солдат Збройних сил України (93-я окрема механізована бригада), учасник російсько-української війни[6]. У 2014 році був учасником у боях за Донецький міжнародний аеропорт. Помер 3 грудня 2014 р. від отриманих під час бойових дій травм.
- Буйновський Ігор Анатолійович (1968—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни (13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади). Загинув 28 січня 2015-го внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» позицій військових під Вуглегірськом. Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Гончарук Микола Павлович (1984—2015) — солдат Збройних сил України (17-й окремий мотопіхотний батальйон 57-ї мотопіхотної бригади, учасник російсько-української війни. Загинув 21 травня 2015-го поблизу села Ленінське Амвросіївського району. Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Горобець Сергій Валерійович (1986—2014) — солдат збройних сил України (34-й окремий мотопіхотний батальйон «Батьківщина»), учасник російсько-української війни. 17 жовтня 2014-го загинув на блокпосту № 7 під селом Озерянівка. Указом Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Клименко Руслан Іванович — солдат Збройних сил України (79-та окрема Миколаївська десантно-штурмова бригада), учасник російсько-української війни. 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
- Козій Артем Євгенович (2001—2020) — матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Толкач Анатолій Петрович (* 1970) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (3.11.2015).
Див. також[ред. | ред. код]
- «Місто дитинства» — щорічний фестиваль вокального мистецтва що проходить в місті з 2014 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 2 квітня 1987 р. «Про присвоєння найменування новозбудованому населеному пункту Південно-Української атомної електростанції та віднесення його до категорії міст обласного підпорядкування»
- ↑ Київський Патріархат (2015-08-28). Патріарх Філарет відвідав храм Святих апостолів Петра і Павла на Берківцях. Процитовано 2017-03-22.
- ↑ КТДС (2018-06-25). Семінаристи послужили під час освячення храму УГКЦ в Южноукраїнському. Процитовано 2018-06-26.
- ↑ Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 2017-03-22.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт міста Южноукраїнськ
- Южноукраїнська дошка безкоштовних оголошень
- Карта-довідник міста Южноукраїнськ
- 7 чудес України. Гард
- Фотоальбом
- Южноукраїнський портал
- Пам'ятки Миколаївської області
- Банк даних Державної служби статистики України
- Cities & towns of Ukraine (англ.)
| ||||||||
| ||||||||||||||
| ||||||||
| |||||||||||||||||||
|
