Перейти до вмісту

Южные записки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Південні записки
Южные записки
Країна видання Російська імперія
Тематика літературний тижневик
Періодичність виходу щотижнево
Мова російська
Адреса редакції Одеса, вул. Катерининська, 22
Головний редактор М. Славинський
Засновано 1903
Дата закриття 1905

«Южные записки» — літературний тижневик ліберального напрямку, видавався в Одесі1903 — 1905 роках). Редактори М. Славинський і Ф. Матушевський. «Южные записки» прихильно ставилися до української справи. Спочатку редакція була розташована за адресою вул. Троїцька, 26, пізніше переїхала на вул. Катерининську, 22.

Історія

[ред. | ред. код]

1901 року Славинського вислали із столиці за активну проукраїнську діяльність. Проживши кілька років у Катеринославі, з початку 1904-го він вирушає до Одеси редагувати «Южные записки». У листопаді 1904 року, перед початком війни Росії з Японією, його знову призивають до війська.

Одне з оповідань Лесі Українки «Миттєвість[1]» (російською мовою) було надруковано в «Южных записках» 20 січня 1905 року. Сама письменниця у листі до матері писала, що хотіла б працювати в тижневику на посаді головного редактора:[2]

Я подумала, подумала — та й смальнула телеграму Славінському, щоб рекомендував мене в редактори «Южных записок»! Оце отримала телеграфічну відповідь від Славінського: «Известие ваше сомнительно: пишу». Се значить, він думає, що вже хтось знайшовся за редактора. Може… ну нічого, пождем. У всякім разі ся телеграма трохи бризнула на мене холодною водою.

Маргарита Комарова також працювала в тижневику, займаючись перекладами українських творів на російську мову.[3]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Леся Українка. Віртуальна виставка. korolenko.kharkov.com. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-23 у Wayback Machine.]
  2. Одеса у життєпису Максима Славінського. chornomorka.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 16 лютого 2016. [Архівовано 2015-10-17 у Wayback Machine.]
  3. Одеса, Лесині сліди. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 16 лютого 2016.