Юзеф Потоцький (крайчий коронний)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Юзеф Потоцький з Підгаєць гербу Пилява (пол. Józef Potocki z Podhajec; бл. 1735 — 14 грудня 1802, Відень) — польський шляхтич, магнат, військовий і політичний діяч Речі Посполитої.

Життєпис[ред.ред. код]

Другий син Станіслава Потоцького та перший його другої дружини Гелени Замойської, брат Вінцентія Потоцького.

У 1756 році був ротмістром панцерної коругви полку польного гетьмана Вацлава Пйотра Жевуського. 20 вересня 1759 року отримав за дозволом короля відступлене братом Францішеком багате Лежайське староство. 9 травня 1766 року отримав орден Св. Станіслава.

Був одним з активних учасників передрадомської конфедерації, для чого виклав близько 300000 злотих. 10 травня 1767 у Варшаві брав участь в нарадах «мавконтентів» з Н. Рєпніним, на їх основі 27 травня в Судовій Вишні утворив конфедерацію Руського воєводства.

Після утворення Барської конфедерації лавірував між Варшавою та Баром. 12 жовтня 1767 року на урочистій авдієнції делегації з Корони запевняв царицю Єкатєріну ІІ у «вдячності народу за ласки». Через кілька днів під час власної зустрічі з Н. Рєпніним критикував самоволю Чарторийських, недавно призначену комісію, надмірне оподаткування шляхетських маєтків.

Став «правою рукою» Антона фон Перґена.[1] Влітку 1773 року у Відні прийняв посаду таємного радника з річним пенсіоном 400 дукатів. 9 січня 1776 року став крайчим коронним. Після 1772 значна частина його маєтків перейшла Габсбурзькій монархії. 1776 року: 23 серпня підписав акт генеральної конфедерації обох народів; отримав орден Св. Андрія (Росія). 1780 року подав у відставку з посади крайчого коронного.

Значна частина маєтків потрапила на територію, окуповану московитами; через це виїжджав до С.-Петербургу з «голдовничими» депутаціями. Під час перебування там звертався з проханням звільнити з ув'язнення Іґнація Потоцького.

Мав посади галицького, чорштинського (з 1763 до 31 травня, останній в списку), львівського каштеляна.[2]

Власність[ред.ред. код]

Був державцем сіл Кутківці, Пронятин (королівщини Теребовельського повіту). В сумі 7-ми «паньствових номенклатур» його річний дохід становив бл. 131000 злотих. На підставі родинного укладу в Бродівському замку 26 лютого 1761 року з братами Вінцентієм, Станіславом отримав у тимчасове посідання «Станиславівський ключ». Дідичну Студеницю над Дністром (Подільське воєводство), згідно конституції сейму 1767—1768, замінив на села Лежайського староства (Курилівка, Тарнавець та ін), зберігаючи дожиттєве її посідання. За остаточним родинним поділом у Варшаві (28—30 грудня 1770) набув:

  • «Станиславівський ключ» (Галицька земля; Станіславів, 13 фільварків та сіл); у 1771 році продав Катажині Потоцькій з Коссаковських за 1148000 злотих
  • «Тисменицький ключ» (Галицька земля; Тисмениця, 9 сіл); річні інтрати — бл. 57000, відступив 1772 року Юзефові Чосновському за 1056960 зл.
  • «Лисецький ключ» (Галицька земля; містечко Лисець, 8 сіл)
  • «Козівський ключ» (Галицька земля; містечко Козова, 11 фільварків та сіл).
    З «Князівства Збаразького» отримав: Волочиськ із фільварками «Староміщина», «Дорофіївка»; на Поділлі — фільварки Карабчиїв, Бен(у)бнівка, Лозова; у Брацлавському воєводстві — «ключі» Бубнівський, Четвертинівський, багато сіл. Також маєтки у Польщі.

Після бездітної смерті 1771 року брата Францішека став з поділу частину його маєтків: Тернопіль з 3-ма «ключами», 24 селами, запис для для дітей 1500000 зол. п. Після брата Пйотра отримав частину його спадку в 1774. На передмістях Львова мав Личаків, Кривчиці. В 1775 році виграв процес щодо Кротошинських маєтків (Каліське воєводство, дідицтво-спадок діда Юзефа). Коло 1780 року набув: від Миколая Пясковського частину Барської волості (місто Мозирів та Мартинівку) в Летичівському повіті, від Оссолінських — Сідлище. Мав юридику «Нові Броди» у Варшаві, де в 1775—1776 роках осіли жиди з Бродів. Мав палаци: Львів — за єзуїтською фірткою, Варшава — при вулиці Лєшно, № 700; кам'яниця (Краків).

У 1777 році купив у Понятовських «Язловецький ключ». Не виплатив обтяжуючої маєтки позики в Ґенуї, тому в 1783 році відступив маєтки королівській скарбниці.[3]

Дружина — Анна Тереза з Оссоліньських, віно, зокрема, Риманів. Син — Северин Потоцький.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика на тлі українсько-польських відносин // Вісник Львівського університету. — Серія історична. — 2009. — 107—162 с. — С. 111.
  2. Czorsztyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 872. (пол.)
  3. Szczygielski W. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1735—1802)… — S. 75.

Джерела[ред.ред. код]

  • Szczygielski W. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1735—1802) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 1—176 s. — S. 73—76. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.