Юзеф Унруг

Юзеф Унруг
пол. Józef Michał Hubert Unrug
Контрадмірал Унруг (1937).
Ім'я при народженні	нім. Joseph Michael Hubert von Unruh
Народився	7 жовтня 1884(1884-10-07) Бранденбург-на-Гафелі, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	28 лютого 1973(1973-02-28) (88 років) Лаї-ан-Валь
Поховання	Монтрезор, Гдиня і Polish Navy Cemetery in Gdyniad
Країна	Республіка Польща
Діяльність	офіцер, підводник
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна, Польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Посада	аристократія
Військове звання	Адмірал флоту
Рід	House of Unrugd
Батько	Thaddäus von Unruhd
Брати, сестри	Michał Unrugd
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Virtuti Militari (Золотий Хрест) Хрест Заслуги (Польща) Золотий Хрест Заслуг з мечами Пам'ятна медаль за війну 1918—1921 Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест) Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест) Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони Орден Білого слона Офіцер ордена Почесного легіону Орден Данеброг defaultКомандор ордена Данеброг Гранд-офіцер ордена Трьох Зірок
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Юзеф Міхал Губерт Унруг (Йозеф Міхаель Губерт фон Унру) (пол. Józef Michał Hubert Unrug, нім. Joseph Michael Hubert von Unruh; 7 жовтня 1884 — 28 лютого 1973) — німецький і польський військово-морський діяч, адмірал флоту.

Біографія

Син германізованого генерал-майора Прусської армії Тадеуша Унруга. Після закінчення гімназії в Дрездені вступив у військово-морський навчальний заклад і почав службу в Імператорському флоті Німеччини в 1907 році. У роки Першої світової війни Унруг служив в підводному флоті, дослужившись до посади командира флотилії підводних човнів.

Після того, як Польща отримала незалежність, Унруг добровольцем записався до лав польської армії. Незабаром він був переведений у новостворювані ВМС молодої держави. Спочатку був начальником Гідрографічної служби, а також знову був командиром флотилії підводних човнів. У новоствореному флоті Унруг був одним з найбільш грамотних офіцерів, що забезпечило йому швидке кар'єрне зростання. В 1925 році, незважаючи на погане володіння польською мовою, він став головнокомандувачем Військово-морськими силами Польщі.

Під час Польської кампанії Унруг відповідав за виконання плану переходу частини флоту в британські порти (Операція «Пекін»). Іншою операцією польських ВМС в той час стало загородження мінами Гданської бухти — план «Ворек». Після того, як польський флот фактично перестав існувати, Унруг продовжував командувати сухопутними силами з метою запобігання захоплення німцями Польського коридору. 1 жовтня 1939 року, після падіння Варшави і Модліна, адмірал вирішив, що продовження оборони Гельської коси, яка все ще залишалася в руках польських сил, безглузде. Наступного дня війська, які знаходилися під його командуванням, капітулювали.

Решту війни адмірал Унруг провів в німецьких таборах для військовополонених. У таборі «Офлаг VII-A» (Мюрнау) він був найстаршим за званням офіцером і командував інтернованими польськими солдатами. До Унруга, як до колишнього кадрового офіцера Імператорських ВМС Німеччини, німці ставилися з великою повагою. Робилися навіть спроби схилити адмірала до нового переходу на службу німецького флоту, з цією метою його відвідували його колишні флотські товариші по службі. Однак Унруг не піддався на вмовляння, більш того, він відмовлявся розмовляти німецькою, заявляючи, що забув цю мову у вересні 1939 року. До роздратування німців, він завжди наполягав на тому, щоб при розмові з ким-небуть, хто не промовляв польською, був присутній перекладач, незважаючи на те, що адмірал говорив німецькою краще, ніж польською. Міцністю свого духу і твердими принципами він вселяв упевненість в своїх підопічних-в'язнів таборів для військовополонених.

Після того, як в червні 1945 року влада в Польщі перейшла до «Тимчасового уряду національної єдності», контрольованого комуністами, Унруг перебрався до Великої Британії, де служив в польських силах, розквартированих на території країн Заходу і брав участь в їх розформуванні. Після визнання західними союзниками ПНР колишній адмірал польського флоту залишився у Великій Британії. Юзеф Унруг помер 25 лютого 1973 року в госпіталі для польських ветеранів в Лаї-ан-Валь. 5 березня того ж року похований у каплиці сімейного палацу Браницьких в Монтрезорі.

24 вересня 2018 року останки адмірала і його дружини Софії були ексгумовані і в супроводі почесної варти доставлені в Польщу, де 2 жовтня 2018 були поховані на гарнізонному цвинтарі ВМС у Гдині.

Звання

• Лейтенант-цур-зее (1907)
• Оберлейтенант-цур-зее (1909)
• Капітан-лейтенант (1915)
• Морський капітан (1919)
• Командор-підпоручник (1921)
• Командор-поручник (1923)
• Командор (3 травня 1926)
• Контрадмірал (21 грудня 1932)
• Віцеадмірал (2 вересня 1946)
• Адмірал флоту (21 вересня 2018; посмертно)

Нагороди

Польща

• Virtuti Militari, золотий хрест (№105)
• Хрест Заслуги (Польща)
  • золотий
  • золотий з мечами (1925)
• Орден Відродження Польщі
  • офіцерський хрест (1928)
  • командорський хрест (1938)
• Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років (1928)
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» (1928)
• Золота Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони 1-го ступеня

Інші країни

• Залізний хрест (Королівство Пруссія)
  • 2-го класу (1915)
  • 1-го класу (1918)
• Орден Білого слона, кавалер (Сіам; 1927)
• Орден Почесного легіону, офіцер (Франція; 1927)
• Орден Данеброг, командорський хрест (Данія; 1931)
• Орден Святого Савви, командорський хрест (Королівство Югославія; 1931)
• Орден Меча (Швеція)
  • командорський хрест 1-го класу (1932)
  • великий хрест (1939)
• Орден Трьох зірок, великий офіцерський хрест (Латвія)

Вшанування пам'яті

У 1976 році меморіальна плита на честь адмірала Унруга була встановлена ​​в передмісті Гдині.

Галерея

• 
  Тадеуш фон Унру (ліворуч) — батько адмірала Унруга.
• 
  Командор Унруг (1928).
• 
  Командор Унруг (1930).
• 
  Командор Унруг — крайній ліворуч (1931).
• 
  Контрадмірал Унруг (третій праворуч) в німецькому полоні.
• 
  Труна з останками адмірала Унруга (2 жовтня 2018).
• 
  Перепоховання адмірала.

Література

• Kazimierz Sławiński: Wspomnienie o kontradmirale, «Morze» Monthly, 9/1973
• Mariusz Borowiak: Admirał: biografia Józefa Unruga, Finna Oficyna Wydawnicza, Gdańsk 2004, ISBN 83-89929-40-6