Юзеф Чапський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Юзеф Чапський
Popiersie Józef Czapski ssj 20110627.jpg
При народженні (пол. Józef Czapski),
Народження 3 квітня 1896(1896-04-03)
  Прага
Смерть 12 січня 1993(1993-01-12) (96 років)
  Мезон-Лаффітт поблизу Париж
Поховання Ле-Меній-ле-Руа
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет, School of Fine Arts in Warsaw[d] і Академія образотворчих мистецтв у Кракові
Мова творів французька[1], польська[1]
Рід діяльності художник, письменник, літературний критик
Батько Jerzy Hutten-Czapski[d]
Нагороди та премії
Пам'ятний хрест «Монте-Кассіно»

Юзеф Чапський у Вікісховищі?

Юзеф Чапський (пол. Józef Czapski), 3 квітня 1896 року, Прага — 12 січня 1993 року, Мезон-Лаффітт поблизу Парижа) — польський художник та письменник, син губернатора Мінська, представник старого німецького роду графів Гуттен-Чапських.

Ранні роки[ред.ред. код]

Юзеф Чапський, світлину зроблено 21 січня 1943 року

Дитинство провів у маєтку Прилуки під Мінськом, закінчив гімназію в Санкт-Петербурзі, закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Був близький до кола Зінаїди Гіппіус. У роки Першої світової війни — кавалерійський офіцер, нагороджений орденом «За бойові заслуги».

З 1918 року навчався у Варшавській школі мистецтв, в 19211924 — в Краківській художньої академії, в 19241931 продовжив вивчення живопису у Франції, потім повернувся до Польщі.

1 вересня 1939 року Чапського як офіцера запасу було призвано до польської армії. 27 вересня під Львовом потрапив у полон до частин Червоної Армії. Перебував у Старобільському таборі в Україні, потім у таборі в Грязовці Вологодської області. 3 вересня 1941 року, після підписання військової угоди між радянським і польським урядом, Чапський був звільнений і незабаром вступив до польської армії генерала Андерса, був його уповноваженим з розшуку польських офіцерів, які зникли на території СРСР.

1942 року в Ташкенті познайомився з О. М. Толстим, з Анною Ахматовою. Можливо, саме Чапському присвячено її вірш «В ту ночь мы сошли друг от друга с ума…» («У ту ніч ми зійшли один від одного з розуму …») (другий і останній раз вони бачилися в 1965 році в Парижі). 1943 року переправився до Ірану, згодом воював на італійському фронті.

Пізні роки[ред.ред. код]

З 1945 рік а жив у Франції, брав активну участь у виданні відомого польського журналу «Культура» під редакцією Є. Ґедройца, у роботі журналу Володимира Максимова «Континент». Чапський писав про Д. С. Мережковського, Д. В. Філософова, О. М. Ремізова, з якими був близько знайомий. Одним з перших, поряд з Чеславом Мілошем, відкрив для польського читача філософію Сімони Вейль. Був консультантом Анджея Вайди в його роботі над фільмом Катинь.

Творчість[ред.ред. код]

Автор мемуарних книг про ГУЛАГ «Старобєльські спогади» (1944), «На нелюдській землі» (1949), збірки лекцій про Марселя Пруста «Proust contre la déchéance» (написана в таборі Грязовця в 1940—1941 рр., опублікована у Франції в 1948 р., польське і німецьке видання), художників-постімпресіоністів, зокрема — про улюбленого Сезанна.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Wspomnienia starobielskie (1944);
  • Proust contre la déchéance. Conférences au camp de Griazowietz 1940/1941 (1948);
  • Na nieludzkiej ziemi (1949);
  • Tumult i widma (1981);
  • Wyrwane strony (1993);
  • Dzienniki — wspomnienia — relacje (1986)

Вибрані каталоги персональних виставок[ред.ред. код]

Польською мовою[ред.ред. код]

Французькою мовою[ред.ред. код]

  • Catalogue de l'Exposition de la Galerie Motte (передмова: Daniel Halévy; Женева 1951)
  • Catalogue de l'Exposition de la Galerie M. Bénézit (передмова: Józef Czapski; Париж 1952)
  • Catalogue de l'Exposition de la Galerie Bénézit (передмова: Michel de Ghelderode; Париж 1961)
  • Catalogue de l'Exposition de la Galerie Motte (передмова: Jeanne Hersch; Женева 1966)
  • Catalogue de l'Exposition de la Galerie Motte (передмова: Konstanty A. Jeleński; Женева 1966)
  • Catalogue de l'Exposition de la Galerie Motte (передмова: Thierry Vernet; Женева 1971)
  • Catalogue d'Exposition de la Galerie Briance (передмова: Jean Briance; Paryż, листопад-грудень 1978)
  • Joseph Czapski. Rétrospective (тексти: Jean Louis Kuffer, Michel de Ghelderode, Wojciech Karpiński, Jeanne Hersch, Andrzej Wajda; Musée Jenisch, Vevey, 30 червня-15 вересня 1990)

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Абаринов В. Катинський лабиринт. М Новости, 1991.
  • Silberstein Jil. Lumières de Joseph Czapski. Paris: Noir sur blanc, 2003 (пол. вид. — 2004).
  • Murielle Werner-Gagnebin, Czapski, la main et l'espace (L'Age d'Homme, Lozanna 1974)
  • Joanna Pollakówna, Czapski (Wydawnictwo Krupski i S-ka 1993, ISBN 83-86117-00-1)
  • Zdzisław Peszkowski, Myśląc o Józefie Czapskim (Wydawnictwo Soli Deo 1994, ISBN 83-901856-0-1)
  • Wojciech Karpiński, Portret Czapskiego (Wydawnictwo Dolnośląskie 1996, ISBN 83-7023-488-6; Fundacja Zeszytów Literackich 2007, ISBN 978-83-60046-82-1)
  • Jan Zieliński, Józef Czapski. Krótki przewodnik po długim życiu (Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich 1997, ISBN 83-85605-94-0)
  • Czapski i krytycy (вибране; wybór i opracowanie Małgorzata Kitowska-Łysiak i Magdalena Ujma; Wydawnictwo UMCS 1996, ISBN 83-227-0903-X)
  • Małgorzata Żarczyńska, Historia. Kultura. Religia. Pisarstwo Józefa Czapskiego (Wydawnictwo Uniwersytetu Warmińsko-Mazurskiego w Olsztynie 2001, ISBN 83-7299-088-3)
  • Emmanuel Dufour-Kowalski, Joseph Czapski, un destin polonais (L'Age d'Homme, Lozanna 1997)
  • Jil Silberstein, Lumières de Joseph Czapski (Les Éditions Noir sur Blanc 2003; польське видання: Józef Czapski. Tumult i olśnienia, przekł. Anna Michalska, Les Éditions Noir sur Blanc 2004, ISBN 83-7392-046-3)

Посилання[ред.ред. код]