Юй Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юй Великий
YuTheGreat.JPG
Псевдоніми Ся Юй 夏禹, Веньмін 文命
Помер між 2198 до н. е. та 2100 до н. е.
Громадянство Династія Ся
Ім'я при народженні Вень-мін
Титул князь
Посада король
Термін 2205/2200—2198/2100 роки до н.е.
Попередник Шунь
Наступник Ці
Батько Ґунь 鯀
Мати Нюйчжи 女志 (у деяких джерелах пишуть Нюйсі 女嬉)
У шлюбі з Tu Shan Shi[d]
Діти Ці

Юй Великий (*大禹, д/н —між 2198 до н. е. та 2100 до н. е.) — напівміфічний засновник династії Ся, першої з династій у китайській історії. Правив приблизно 2205/2200—2198/2100 роках до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Давньокитайськими істориками рід Юя проводився до міфічного імператора Хуан-ді. Це робилося з метою довести безперервність державності та імператорської влади у Китаї. Був сином Ґуня 鯀, ймовірно одного з князів племені ся. При народженні отримав ім'я Веньмін 文命 (Народжений на горі Вень).

За легендою він отримав владу від імператора Шуня. Ім'я Юй прийняв на честь володіння Шуня, коли той ще не був імператором.

Саме Юю приписують утворення першої китайської держави та заснування династії Ся (від імені племені ся). Прийняв титул князя (ймовірно вана або гуна). В уявлення середньовічних китайців був ідеальним правителем. Найзначущішою звитягою Юя стало приборкання розливу вод річки Хуанхе. Ним було зведено численні греблі, роширено гирла менших річок, багато зроблено для меліорації земель.

Юю приписується поділ Китаю на дев'ять областей (цзю чжоу 九州), проведення дев'яти основних доріг, огородження валами дев'яти озер і вимір дев'яти гірських вершин. Юй наказав своїм помічникам Шухаєві 豎亥 і Тайчжанові 太章[1] виміряти землю. Один йшов зі сходу на захід і нарахував 200 млн. 33 тис. 500 лі, і 75 кроків, інший — із заходу на схід і нарахував стільки ж.

Юй наказав видати народу рис і сіяти його в низинах, встановив перелік і розмір податків з різних місцевостей країни. Зібравши усю бронзу, яку піднесли Юю місцеві правителі, він відлив дев'ять величезних триніжків (цзю дін 九鼎), кожен з яких, згідно переказів, могли зрушити лише 90 тис. осіб. На триніжках були зображення численних злих духів — для того, щоб люди при зустрічі з нечистю відразу ж розпізнавали її і могли уникнути небезпеки. За однією з версій, саме опис ціх істот викладено у трактаті «Шань хай цзін».

За свої звершення та гарне володарювання Юй отримав від знаті та населення додаток до прізвища «Великий» 大.

Перед смертю Юй мав намір передати владу першому міністру, проте під впливом радників та васалів оголосив спадкоємцем трону свого сина Ці. Класичні нариси цього типу відображують реалії періоду Чжаньґо, протягом якого уяви про мерітократію зіштовхувалися із аристократичними стандартами спадкоємства влади.

Легенди та міфи про Юя[ред. | ред. код]

Згідно з міфом, Юй народився з тіла свого батька Ґуня, який прийняв перед смертю вигляд трилапої черепахи (інші варіанти: ведмедя, жовтого дракона). Вийшовши з черева померлого батька, Юй мав вигляд дворогого дракона (цю). У пам'ятках початку н. е. мати народжує Юя від проковтнутої нею чудесної перлини у Кам'яній западині (Шияо).

Розлив Хуанхе в міфах зображається всесвітнім лихом, яке Юй здолав, прокопуючи канали та насипаючи дамби, щоб спрямувати води в море. Вгамовуючи потоп, герой за легендою обійшов увесь Китай та навколишні землі, дізнавшись усе про розміщення гір, річок, а також тварин, рослин і духів, які населяли їх. Саме їх він зобразив на дев'яти бронзових триніжках.

У казках, що розповсюджені у південно-східному Китаї, Юй зображений як винахідник паличок для їжи. Під час приборкання потопу, поспішаючи, він уперше використав пару гілок щоб витягти м'ясо з гарячої води, в якій воно готувалося.

Трактат «Шань хай цзін» називає серед подвигів Юя вбивство дев'ятиголового змія Сянлю 相柳 Xiangliu[en] та порятунок навколишніх земель від його отруйної крові. Для цього герой зробив над трупом змія величезний насип, а поверх звів дев'ять вівтарів на честь предків. Сам трактат описується як складений на основі добутих Юєм відомостей. «Ґоюй» та «Ханьфей-цзи» згадують також вбивство велетня Фанфен 防风氏.

У полемічній літературі доімперського періоду[ред. | ред. код]

  • «Чжуан-цзи» (гл. Тянься 天下) іронічно згадує велику вагу, яку надавали постаті Юя послідовники Мо Ді. Згідно Чжуан-цзи, на їх думку "той, хто не йде шляхом Юя (тобто не одягається просто та не втомлює себе сумлінною працею), не є справжнім моістом.[2]

У релігії та мистецтві[ред. | ред. код]

  • Найдавніші згадки Юя мають ритуальні риси: так, відомою темою є «кроки Юя» 禹步, якими мали йти володарі наступних часів. Ймовірно, це був не лише метафоричний вираз для ретельного та сумлінного правління, а й певна танцювальна формула, імітація якої за пізніших часів стала відома у магічному значенні. Як такі, «Кроки Юя» відомі сучасним дослідникам даосизму.
  • На честь Юя виконувався стародавній танок за назвою «Да Ся» zh:大夏 (舞蹈).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Згідно www.chinaknowledge.de [1]
  2. 使後世之墨者多以裘褐為衣,以跂蹻為服,日夜不休,以自苦為極,曰:「不能如此,非禹之道也,不足謂墨。」

Джерела[ред. | ред. код]

  • Legge J. The Chinese Classics. Vol. III, pt I. Hong Kong, 1960, p. 52 — 171.