Захаревич Юліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Погруддя Юліану Захаревичу у вестбюлі Львівської політехніки.

Захаревич Юліан Октавіан (пол. Julian Oktawian Zachariewicz; 17 липня 1837 Львів — 27 грудня 1898, Львів) — львівський, польський архітектор, засновник і організатор Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова 2-ї половини XIX — початку ХХ століття. Розпочинав свою діяльність як залізничний інженер.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Надгробок Юліана Захаревича на Личаківському цвинтарі у Львові

Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (18521857, нині — Львівська Політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австро-Угорщини. Після ліквідації цієї установи працював на будівництві залізниці у Тімішоарі.

У 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного костелу св. Стефана.

У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від інженера до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці спроектував залізничний вокзал у Яссах.

З 1871 р. професор, завідувач кафедри архітектури Львівської Політехніки. Від 1877 року член Політехнічного товариства у Львові.[1] У 1879 році входив до правління товариства.[2] У 18811882 р. — ректор Політехніки. Від початку 1880-х кореспондент Центральної комісії з дослідження та консервації пам'яток мистецтва та історії Галичини. Від 1888 член щойно створеного Кола консерваторів та кореспондентів Східної Галичини.[3] У 1890-х був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проекту Промислового музею.[4]

Спільно з Іваном Левинським 1885 року придбав у міста велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки. Від 1888 року забудовував її віллами за власними проектами та проектами Левинського (тепер місцевість відома під назвою Кастелівка). Поряд з Іваном Левинським та Альфредом Каменобродським був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва. Вивчав народне будівництво.

Був одружений двічі. Батько львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова одержав додаток до прізвища — Захаревич-Львігруд (пол. Zachariewicz-Lwigród).

Помер у Львові, похований там же на Личаківському цвинтарі, поле № 55.[5] Протягом 13 квітня — 15 травня 1905 року рисунки зразків дерев'яної архітектури, виконані Захаревичем експонувались на виставці в палаці Чапських у Кракові.[6] У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Захаревича авторства Юліуша Белтовського. Погруддя урочисто відкрито 11 вересня у завершальний день П'ятого з'їзду техніків у Львові.[7] Того ж року проекти Захаревича експонувались на першій архітектурній виставці у Львові.[8] У 19011946 роках іменем Захаревича називалась вулиця, що нині має назву Архітекторська. 1992 року на його честь названо іншу вулицю у Львові.

Роботи[ред.ред. код]

У Львові[ред.ред. код]

Реставрація та перебудова
Нереалізовані проекти
  • Проект перебудови реформістської синагоги «Темпль». Виконаний у 18941896 роках, базувався на аналізі форм храму Соломона в Єрусалимі (бл. 957—950 р. до н. е.). Дані про гіпотетичний вигляд якого, почерпнув із праці Шарля Шип'є і Жоржа Перро. Проект передбачав значне розширення, зокрема добудову двох пілонів при вході від вул. Жовківської (тепер. вул. Хмельницького), збільшення вестибюлю, добудову санктуарія, широкого ліхтаря посередині купола. З усього реалізовано було лише розписи інтер'єрів.[13]
  • Проект розширення дому товариства ремісників «Гвязда», що на вулиці Короленка.

В інших населених пунктах[ред.ред. код]

  • Вокзал у місті Ясси в Румунії (18691870)
  • Синагога в Чернівцях у неомавританському стилі (18731877).
  • Костел святого Михаїла у селі Заріччя біля Ярослава (18791880). Поєднує романські та готичні риси з неовізантійськими елементами. Збудований коштом графів Володимира та Альфонсини Дідушицьких. Архітектором спроектовано також орган, виконаний у Львові фабрикою Яна Слівінського. Спорудженням храму керував учень Захаревича Вацлав Ґерж. Вівтарі виготовлені за спільним проектом Юліана Захаревича та Леонарда Марконі.
  • Палац графів Реїв у Псарах (тепер Приозерне, Рогатинський район)[14]
  • Костел у Буцневі поблизу Тернополя (18901891).
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Маркополі. Поєднує в собі неовізантійський та неороманський стилі. Спорудження велось у 18921896 роках під керівництвом будівничого Ставарського із Синяви. Пізніше живописець Антін Манастирський виконав настінні розписи.
  • Найпізніше з усіх палацових ансамблів у 1889 Захаревичем був зведений замок графа Адама Ґолуховського (18551914) в Гусятині. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ. Ліс «Грабник» навколо палацу був перетворений Захаревичем у англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились нині, а палац був знищений під час Першої світової війни, про його вигляд можна судити по старих фотографіях.[15]

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 97.
  2. Towarzystwo Politechniczne… — S. 76.
  3. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 137.
  4. Сьомочкін І. В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проекту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1995. — № 3. — С. 30—33.
  5. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 311. — ISBN 966-8955-00-5..
  6. Drobne wiadomości // Architekt. — 1905. — № 4. — S. 64.
  7. V Zjazd Techników Polskich we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 22. — S. 340.
  8. Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 359; продовження статті — № 24. — S. 384.
  9. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 132.
  10. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 137—138.
  11. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 138—140.
  12. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 143—146.
  13. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 121—123.
  14. Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska. — Wrocław, Warszawa: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995. — t. 7. — S. 160—167. — ISBN 83-04-03701-7 całość, ISBN 83-04-04229-0. (пол.)
  15. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 85.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Митці і маєтки України