Юліан Марковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Юліан Марковський
Народження 1846(1846)
Львів, Австрійська імперія
Смерть 13 січня 1903(1903-01-13)
  Львів, Австро-Угорщина
Поховання
Національність українець польського походження
Громадянство Австрія АвстріяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність скульптор[d]
Напрямок реалізм, модерн
Роки творчості 1871 — 1902
Твори монументи, портрети, алегоричні скульптури, надгробки

Юліан Марковський у Вікісховищі?

Юліян Шеліґа Марковський (*1846, Львів, Австрійська імперія — †13 січня 1903, Львів, Австро-Угорщина) — львівський скульптор доби історизму та сецесії (ар нуво) в Україні. Автор монументів, алегоричних скульптур, надгобків. Онук львівського скульптора Йогана-Баптіста Шімзера.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

В молоді роки шукав своє місце у світі — виступав актором мандрівного театру, узяв участь у польському повстанні 1863–1864 рр. на території «конгресової» Польщі, але не потрапив на заслання.

Нове спрямування зусиль[ред.ред. код]

Артур Ґроттґер переконав його успадкувати родинний фах — скульптуру. Його львівський вчитель — скульптор Парис Філіппі (1866–1867). Завдяки фінансовій підтримці графа Володимира Дідушицького на навчання Марковський відбув до Відня, де у 1867–1868 роках опановував скульптуру в Академії мистецтв.

Львів і перші успіхи[ред.ред. код]

Повернувся до Львова, де у 1870 році відкрив скульптурну майстерню поблизу Личаківського цвинтаря — у Львові тої пори було мало замовлень на скульптури, винятком були лише надгробки.

Взяв участь у конкурсі на створення монументу класикові польської літератури — Северинові Ґощинському (1876). Це був перший серйозний успіх молодого митця. Пам'ятник С.Гощинському був завершений у 1880 році, встановлений на Личаківському цвинтарі.

Львів був втягнутий в бурхливу розбудову в часи капіталізму, тому Марковський почав отримувати замовлення на алегоричні скульптури для оздоблення будинків, монументи, а не тільки на надгробки.

Перелік деяких творів[ред.ред. код]

Надгробок Йозефи Марковської
  • Постамент монумента Яну ІІІ Собеському(перевезено до міста Гданськ, Польща)
  • Монумент Янові Кілінському в Стрийському парку (нині у Львові)
  • Монумент Бартошеві Ґловацькому на Личаківській рогатці (нині у Львові)
  • алегорична скульптурна група « Фортуна вінчає Працю», (нині у Львові, Музей етнографії на проспекті Свободи)
  • Муза Полігімнія (1899, нині у Львові, фасад Львівського театру опери та балету)
  • Надгробок політику отцю Качалі Степану (1900 року) на цвинтарі в с. Шельпаки, нині Підволочиського району Тернопільської області[1]
  • Лише на Личаківському цвинтарі нарахували близько 60 надгробків майстерні скульптора, 30 серед яких мали фігури. Скульптор працював також по замовленням, що надходили з Чернівців, Тернополя, Снятина, Станіславова (нині Івано-Франківськ) та інших міст, сіл Галичини.

Надгробок Людвіка й Йозефи Марковських (1887)[ред.ред. код]

Цей надгробок визнавали шедевром майстра ще за життя скульптора. На важкому ліжку подано сумну сплячу жіночу фігуру, смуток якої підкреслювали розбурхані зморшки простирадл та Янгол Болю, що стояв в головах надгробка. Популярність надгробка була такою шаленою, що Янгола Болю викрали до 1914 року.

Смерть[ред.ред. код]

Скульптор помер 13 січня 1903 р. Стверджують, що через ускладнення від запалення легенів. Похований у на Личаківському цвинтарі, пам'ятник скромний.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. І. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с. — C. 135.

Джерела[ред.ред. код]

  • Львівська «Газета», 2004–2007 рр.
  • Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — ISBN 966-7022-44-7.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy (Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму, середина XVIII ст. — 1939 р.). — Warszawa: Neriton, 2007. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]