Юліан Медвецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юліан Медвецький
Юліан Медведський.png
Народився 18 жовтня 1845(1845-10-18)
м. Перемишль
Помер 7 січня 1918(1918-01-07) (72 роки)
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Alma mater Віденський університет
Галузь наукових інтересів мінералогія, геологія
Заклад Національний університет «Львівська політехніка»
Батько Григорій
Мати Софія з роду Ступницьких
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа

Почесний професор
Золота медаль Віденської міжнародної виставки

Юліан Медвецький, або Медведський (пол. Julian Niedźwiedzki; 18 жовтня 1845(18451018), Перемишль — 7 січня 1918, Львів) — український[1][2][3] та польський[4] вчений та педагог. Перший ректор Національного університету «Львівська політехніка» (1879/1880, також у 1884/1885, 1887/1888) — на той час Політехнічної школи.

Біографія[ред.ред. код]

Правдоподібно, син урядника магістрату Григорія Медвецького та Софії зі Ступницьких.

Після закінчення Перемишльської гімназії в 1864 р. Юліан Медвецький вступив до Віденського університету спочатку на богословський, а згодом на природничий факультет, який закінчив у 1873 році. Там він став учнем, а пізніше і другом визначного австрійського геолога Едуарда Зюсса і мінералога Густава Чермака, які й визначили його подальшу професійну діяльність.

З 1870 по 1873 pp. Юліан Медвецький працював співробітником Австрійського державного геологічного управління в Відні, брав участь у багатьох геологічних експедиціях.

У 1873 р. його запросили на посаду професора кафедри мінералогії і геології, створеної 1872 р. в Технічній академії (пізніше політехнічна школа) у Львові, де він пропрацював до кінця життя. 29 серпня 1873 став звичайним професором цісарсько-королівської Технічній академії. Навчальний процес у Технічній академії він розпочав з викладання мінералогії, яка була головним предметом на хіміко-технічному факультеті, та створення геолого-мінералогічного музею. Згодом він викладав курс петрографії і геології на хімічному, інженерному, будівельному, сільськогосподарському і лісотехнічному факультетах. З 1882 року Юліан Медвецький працював приват-доцентом Львівського університету, а згодом був обраний на посаду професора кафедри мінералогії. Створений ним музей за рівнем систематики і кількості зразків став одним з найкращих у Європі.
Протягом 1879—1888 років Юліана Медвецького тричі обирали ректором Львівської політехніки і чотири рази (від 1877 до 1901 р.) деканом хіміко-технологічного факультету. Тут він написав два фундаментальні підручники — з петрографії, який витримав три видання (1898, 1906, 1909), і мінералогії (1906) та понад п'ятдесят наукових праць з різних галузей мінералогії, кристалографії, петрографії і геології.

Помер 7 січня 1918 р. і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Визнання[ред.ред. код]

Внесок Юліана Медвецького в геологічну науку отримав міжнародне визнання. В 1887 р. його обрали членом-кореспондентом, а 1893 р. — дійсним членом Польської академії наук у Кракові. Він також був членом декількох відомих наукових товариств, у тім числі Українського Наукового Товариства імені Шевченка у Львові, Польського товариства природників імені Коперника у Львові, Всеросійського мінералогічного товариства в Петербурзі. Австрійський уряд нагородив його орденом Залізної корони третього ступеня, а румунський — орденом Командора.

Могила Юліана Медведцького на Личаківському цвинтарі

Наукова праця[ред.ред. код]

Організував геологічну лабораторію для наукових досліджень і навчальних цілей та за 35 років зібрав колекцію з кількох десятків тисяч зразків мінералів, яка наповнила геолого-мінералогічний музей, що за рівнем систематизації та кількістю зразків був одним із найкращих в Європі.
Був одним із засновників і протягом 14 років головою Польського товариства природознавців ім. М.Коперника. Також був дійсним членом Краківської Академії наук, членом-кореспондентом Віденського геологічного закладу.

Активно займався громадською діяльністю як член товариства «Просвіта» та Наукового товариства ім. Шевченка. Підтримував товариство українських студентів Політехніки «Основа». В 1909 р. подарував книги бібліотеці товариства. Як дійсний член НТШ, тісно співпрацював з організацією, а наприкінці життя подарував бібліотеці 2000 томів книг.

Праці[ред.ред. код]

  1. Niedzwiedzki J. Spostrzeżenia geologiczne w okolicy Przemyśla // Kosmos. 1876.- t. 1. — Z. 6., S. 263—268; Z. 7., S. 318—325.
  2. Niedzwiedzki J. Beitrage zur Geologie der Karpathen // Jahrb. Der k. k. geol. Reichsanst. 1876. Bd. 26, III Heft. S. 331.
  3. Niedzwiedzki J. Minerały z Kałusza // Kosmos, 1877. — t. 2. — S.
  4. Niedzwiedzki J. Beitrage zur Kenntniss der Salzformation von Wieliczka und Bochnia sowie der an diese angrezenden Gebigsglieder. Lemberg, 1884.
  5. Niedzwiedzki J. W sprawie poszukiwań wody dla Lwowa // Kosmos. 1885. Z. 10. S. 83-84.
  6. Niedzwiedzki J. Petrografia. Lemberg (1889, 1906, 1909)
  7. Niedzwiedzki J. О formacji solney koło Kałusza // Kosmos. 1891. Z. 16. S. 135—147.
  8. Niedzwiedzki J. Miocen koło Rzeszowa // Kosmos. 1891. Z. 16. S. 403—405.
  9. Niedzwiedzki J. Przyczynek do geologii okolicy Krakowa // Kosmos. 1900. Z. 25. S. 393—398.
  10. Niedzwiedzki J. Przyczynek do geologii pobrzeża Karpat przemyskich // Kosmos. 1901. Z. 26. S. 538—555.
  11. Niedzwiedzki J. O występowaniu piętra barrem na obszarze wsi Sopotnik // Kosmos. 1903. Z. 28. S. 564.
  12. Niedzwiedzki J. Mineralogia ogólna. Lemberg, 1906
  13. Niedzwiedzki J. O bursztynach z Karpat galicyjskich // Kosmos, 1909. t. 34.
  14. Niedzwiedzki J. Nowe odsłonięcia złoża soli potasowych w Kałuszu // Kosmos. 1910. Z. 35. S. 135—137.
  15. Niedzwiedzki J. О wieku warstw występujacych na zachodniej stronie Przemyśla // Kosmos. 1910. Z. 35. S. 787—791.
  16. O skamielinach
  17. Stosunki geologiczne formacyi solonośnéj Wieliczki i Bochni Niedzwiedzki J.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]