Юліуш Макаревич

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Юліуш Макаревич
пол. Juliusz Makarewicz
Професор Юліуш Макаревич (1872—1955) Професор Юліуш Макаревич (1872—1955)
Народився	5 травня 1872(1872-05-05) Самбір
Помер	20 квітня 1955(1955-04-20) (82 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Республіка Польща  СРСР
Діяльність	правник, політик, викладач університету
Alma mater	Яґеллонський університет
Галузь	правознавство, криміналістика
Заклад	Львівський університет
Посада	Сенатор ІІ Речі Посполитої
Вчене звання	Професор
Членство	Польське наукове товариство у Львові Польська академія знань Варшавське наукове товариство
Партія	Безпартійний блок співпраці з урядом і Polish Christian Democratic Partyd
Нагороди
дійсний член Польської АН, Американської академії мистецтв і наук
Юліуш Макаревич у Вікісховищі

Макаревич Юліуш, Макаревич Юліан Спиридонович (пол. Juliusz Makarewicz; 5 травня 1872, Самбір — 20 квітня 1955, Львів) — польський правознавець, криміналіст, професор кримінального права та ректор Львівського університету, академік, сенатор ІІ Речі Посполитої.

Життєпис

Народився в польській сім'ї залізничного інженера Спиридона Макаревича та Емілії Маліцької. Початкову (середню) освіту здобув в гімназіях Тарнова та Кракова. У 1889—1893 рр. навчався на відділенні (факультеті) права й управління Яґелонського університету. Восени 1894 виїхав за кордон, займався науковою роботою у Галле, Берліні та Парижі. Після закінчення університету (1893) й здобуття ступеня доктора права (1894) працював в Краківському крайовому суді (до 1904).

З 1904 року був надзвичайним професором Яґелонського університету в Кракові, а з 1907 року — професором Львівського університету (по кафедрі кримінального права). У Львівському університеті залишався (з перервами) до кінця життя, попри зміну кордонів Польщі й державної приналежності Львова після Другої світової війни. В 1909—1912 був деканом та заступником декана юридичного факультету, а у 1923—1925 рр. — ректором університету.

З 1919 був членом кодифікаційної комісії, керівником секції матеріального кримінального права. 1928 у зв'язку кодифікаційними роботами в Польщі відвідав США для ознайомлення з американським кримінальним законодавством.

1923 року був обраний членом-кореспондентом, а 1928 — дійсним членом Польської АН. 1933 р. обраний почесним членом Американської академії мистецтв і наук в Бостоні.

З 1925 до 1935 р. (обирався відповідно в 1925, 1928, 1933) був сенатором ІІ РП.

Після зайняття Львова Червоною Армією в 1939 р. й закриття Університету, був позбавлений посад і права викладання. Під час німецької окупації Львова — викладав в таємному (катакомбному) університеті (від осені 1941 та до липня 1944 р.).

Після повторного заняття Львова радянськими військами, 3 січня 1945 р. заарештований НКВС та спочатку поміщений в тюрму на Лонського, а потім етапований до контрольно-фільтраційного табору № 37 в Краснодоні (Луганська обл. УРСР), де перебував разом з іншими польськими вченими до 8 вересня 1945 р.

Після звільнення повернувся до Львова. З 1947 р. — знову працював у Львівському університеті (до 1954 р.).

Помер 20 квітня 1955 року в віці 82 років, похований на Личаківському цвинтарі.

Науковий спадок

Досліджував проблеми кримінального права. Серед його заслуг — запровадження принципів суб'єктивної (винної) відповідальності, індивідуалізації покарання, врахування суспільної небезпеки як ознаки злочину, новаторський підхід до підбурювання й пособництва. Підставою кримінальної відповідальності Ю. Макаревич вважав вину особи і водночас суспільну небезпечність її діяння. Концепції Ю. Макаревича в міжвоєнний період знайшли своє відображення в кримінальних кодексах Данії 1930 р., Італії 1930 р., Швейцарії 1937 р. (за М. М. Сеньком).

Автор низки монографій («Суть злочину» (1896), «Ідеальна сукупність злочинів в австрійському кримінальному кодексі [?]» (1897), «Вступ до філософії кримінального права» (1906), «Юридичні статті» (1907), «Кримінальне право світу» (1914), «Польське кримінальне право» (1919), «Кримінальне право: порівняльний аналіз» (1924)); автор Загальної частини Кримінального кодексу Польщі 1932 р. (відомого як «кодекс Макаревича») та коментаря до нього. КК Польщі 1932 р. ґрунтувався на положеннях класичної та соціологічної шкіл кримінального права й був одним з найпрогресивніших кримінальних законів того часу. Як наслідок впливу соціологічної школи КК 1932 р. вперше у Польщі запроваджував інститут заходів безпеки.

Праці

• Makarewicz, Juliusz. Prawo karne. Wykład porównawczy z uwzględnieniem prawa obowiązującego w Rzeczpospolitej Polskiej, Lwów — Warszawa 1924.
• Kodeks karny z komentarzem i orzecznictwem SN, Lwów 1935 i 1938 (wyd. V).

Див. також

• Кодекс Макаревича

Література

• Грищук В. К. Макаревич Юлій Спиридонович [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 554. — ISBN 966-7492-03-6.
• Макаревич Юлій Спиридонович // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 494. — ISBN 978-966-937-261-1.
• Зашкільняк Л. О. Макаревич Юліуш [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] | Енциклопедія Сучасної України, електронна версія (дата звернення: 13.05.2021).
• Енциклопедія Львова. Т. 4-й. — Львів, 2012.
• Сенько М. М. Розвиток сучасної науки кримінального права в Республіці Польща [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Часопис Київського університету права. — 2008. — № 1. — С. 194.
• Juliusz Makarewicz (1872—1955) // Pol Krzysztof. Poczet prawników polskich XIX—XX w. 2. wydanie. — Warszawa : Wydawnictwo C. H. Beck, 2011. — S. 841—866.
• Juliusz Makarewicz. Prace rozproszone. Tom 1. Publikowane w latach 1895—1901 / Redakcja naukowa Alicja Grześkowiak. — Lublin : Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawła II, 2010. — 440 s.
• Juliusz Makarewicz. Prace rozproszone. Tom 2. Publikowane w latach 1902—1913/ Redakcja naukowa Alicja Grześkowiak. — Lublin : Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawła II, 2012. — 462 s.
• Juliusz Makarewicz. Kodeks Karny z Komentarzem. — Trzecie Wydanie. — Lwow : Wydawnictwo Zakladu Narodowego Imenia Ossolinskich, 1932. — 470 s. (Reprint: Kodeks Karny z Komentarzem// Redakcja naukowa Alicja Grześkowiak, Krzysztof Wiak. — Lublin : Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawła II,2012. — 746 s.)
• Prawo karne w poglądach profesora Juliusza Makarewicza // Redakcja naukowa Alicja Grześkowiak. — Lublin : Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawła II, 2005. — 366 s.
• Грищук В. К., Гловацький І. Ю. Професор Юлій Макаревич — промотор кодифікації кримінального законодавства Польщі (1919–1932 рр.) [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Університетські наукові записки: часопис Хмельницького університету управління та права. — Хмельницький: Хмельницький університет управління та права., 2015. — 2015, № 2 (54). — С. 5 — 20. (також тут [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.])
• Зоя Баран. Суспільно-політичні погляди Юліана Макаревича [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Історичні пам‘ятки Галичини. Матеріали п‘ятої наукової краєзнавчої конференції. 12 листопада 2010 р. – Львів, 2011. — С. 188 — 198.
• Elżbieta Mokrzyska, Profesor Makarewicz [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]
• J. Widacki, Krakowskie epizody Juliusza Makarewicza [w:] Państwo prawa i prawo karne. Księga Jubileuszowa Profesora Andrzej Zolla, t. 2, Warszawa 2012.
• Adam Redzik. Juliusz Makarewicz (1872–1955) – nie tylko ojciec kodeksu karnego // PAUza Akademicka. Numer 479. 12 września 2019. — S. 2 — 3. [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Makarewicz – uwagi biograficzne i bibliograficzne [Архівовано 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Danuta Janicka. Hube – Makarewicz – Wolter. Trzy koncepcje karania na przestrzeni stu lat // W zb.:„Archiwum Kryminologii” 2017, t. 39, s. 5–25.