Юліус Фучик (письменник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліус Фучик
чеськ. Julius Fučík
Ім'я при народженні чеськ. Julius Jaroslav Fučík
Псевдо J. F. Pavlov[1]
Народився 23 лютого 1903(1903-02-23)
Прага
Помер 8 вересня 1943(1943-09-08) (40 років)
Берлін, Третій Райх[2][3] або В'язниця Пльотцензееd, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Третій Райх[4]
·повішення[4]
Країна  Чехословаччина
 Долитавщина
Діяльність письменник
Alma mater Карлів університет
Знання мов чеська[5]
Партія Комуністична партія Чехословаччини
Батько Karel Fučíkd
Родичі Фучік Юліус
У шлюбі з Gusta Fučíkovád

Юліус Фучик (чеськ. Julius Fučík; 23 лютого 1903(19030223), Прага — 8 вересня 1943, Берлін) — чеський письменник і журналіст. Страчений у нацистській в'язниці. За рішення Міжнародної організації журналістів від 1958 року день його смерті, 8 вересня, відзначають як Міжнародний день солідарності журналістів.

Коротка біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 лютого 1903 р., походив із робітничої родини з передмістя Праги Сміхова; був хрещений 22 березня, як Юліус-Ярослав; перше ім'я отримав від свого дядька, композитора Юліуса Фучика. Сім'я в 1913 році переїхала до Пльзеня, тому що його батько, за професією токар і водночас театральний співак-аматор, отримав запрошення до місцевого[6] Міського театру[cs]. У цьому театрі вже як маленький хлопчик Фучик зіграв десятки успішних дитячих ролей.

У 1919 році він заявив про вихід із римо-католицької віри. Навчався екстерном на філософському факультеті Карлового університету, у 1921 році вступив у Комуністичну партію Чехословаччини. У 1926 році він став членом літературного об'єднання Devětsil, в 1929 році став одним із засновників Лівого фронту. У період 1928—1938 років працював шеф-редактором журналу «Творба», а з 1929 року працював у друкованому органі компартії газеті «Руде право[ru]», був її кореспондентом у Москві. Він належав до групи, яка відкинула будь-яку критику СРСР, а збірка його репортажів з Радянського Союзу — «Країна, де завтра вже означає вчора» є прикладом украй упередженого висвітлення СРСР. Фучик підтримував колективізацію, розкуркулення, оспівував успіхи індустріалізації і наголошував на тимчасовості усіх труднощів. Зокрема, побувавши в УСРР напередодні Голодомору 1932—1933 років, він безапеляційно підтримував політику комуністичного тоталітарного режиму[7]. У свої пізніших творах та репортажах тему Голодомору не зачіпав.

Страчений у берлінській в'язниці Плетцензе[en] 8 вересня 1943 р. через повішення (а не гільйотинований, як вважалося, бо 7 вересня 1943 приміщення для страт у Плетцензе були пошкоджені в результаті бомбардувань, і гільйотина була тимчасово виведена з експлуатації, тому страти можливо було виконувати тільки через повішення).

Після 1948 року став іконою комуністичної ідеології в Чехословаччині.

Автор відомої книги «Репортаж, писаний у зашморгу». У книзі описує свій арешт, перебування у нацистському ув'язненні й допити, під час яких від нього вимагали виказати спільників-антифашистів. «Репортаж...» містить літературні портрети його товаришів по ув'язненню і його тюремників. Змальованих ним осіб автор поділяє на «людей» і «людців» залежно від іхнього ставлення до нацизму й від ступеня морального падіння. Крім того, у «Репортажі...» описана підпільна антинацистська діяльність Комуністичної партії Чехословаччини. «Репортаж, писаний у зашморгу» перекладений більш ніж 90 мовами світу і є одним з найвідоміших чеських творів.

За оповіданням Фучіка знято український мультфільм «Літери з ящика радиста» (1966).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Czech National Authority Database
  2. Фучик Юлиус // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. regional database of the Pilsen City Library
  4. а б Інститут дослідження тоталітарних режимів https://www.ustrcr.cz/uvod/popraveni-plotzensee/
  5. CONOR.Sl
  6. Див. також театри Пльзеня
  7. Фучик, Юлиус (1952). Избранное (русский) . Москва: Издательство иностранной литературы. с. 110—112.
  8. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Литературный Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 726; (рос.)
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 810. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]