Юлія Кристева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юлія Кристева
Юлия Кръстева
Kristeva IMG 5888.jpg
Юлія Кристева, 2008 р.
Народилася 24 червня 1941(1941-06-24) (77 років)
Сливен, Болгарія
Громадянство Франція Франція
Національність болгарка
Діяльність новеліст, філософ
Сфера роботи мовознавство і психоаналіз
Alma mater Софійський університет Святого Климента Охридського і Університет Париж VIII (1973)[1]
Мова творів болгарська, французька, англійська
Жанр роман, есе
Magnum opus Powers of Horror[d] і Q2947073?
Членство Американська академія мистецтв і наук, Comité des intellectuels pour l'Europe des libertés[d] і Британська академія
Нагороди
Сайт: kristeva.fr

Юлія Кристева у Вікісховищі?

Ю́лія Кри́стева (Крістева, болг. Юлия Кръстева, фр. Julia Kristeva; нар. 24 червня 1941, Сливен, Болгарія) — болгарська і французька феміністська письменниця, філософиня-постструктуралістка, літературознавиця. З 70-х років і дотепер поряд з Люс Ірігаре, Ненсі Чодороу та іншими пост-лаканіанками посідає чільне місце в розбудові феміністської психоаналітичної думки та феміністської теорії загалом. Творчий доробок Кристевої у полі лаканіанської семіотики.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Сливені, у Болгарії. У 60-ті переїхала до Франції. Наприкінці 1960-х приєдналась до групи «Тель-Кель». Навчалась у декількох французьких університах. В шлюбі з письменником Філіпом Соллерсом.

Наукова і письменницька діяльність[ред. | ред. код]

Філософські погляди Кристевої формувались під впливом структуралізму. У своїх ранніх працях досліджувала семіотичні, літературні і психоаналітичні структури, розглядаючи ці дискурси у площині їх взаємозв'язку і взаємовпливі. Кристева зосереджує особливу увагу на структурних опозиціях — дуалізмах, які у психоаналітичному контексті виражаються як стосунок між суб'єктом та Іншим. У праці «Семіотика. Дослідження самантичного аналізу» Кристевою введено в науковий обіг термін «інтертекстуальність».

Твори[ред. | ред. код]

Романи
  • L'Horloge enchantée, Fayard, 2015.
  • Тереза, моя любов (Thérèse mon amour), récit, Fayard, 2008
  • Убивство у Візантії (Meurtre à Byzance)
  • Володіння (Possession)
  • Старий і вовки (Le vieil homme et les loups)
  • Самураї (Les Samouraïs)
Есе
  • Історії кохання (Histoires d'amour, Деноель, 1983
  • Жаргон та метажаргон: тупик (Jargon et méta-jargon: l'impasse, Fayard, 1985
  • Чужі для нас самих (Étrangers à nous-mêmes), Fayard, 1988, ISBN 2-213-02177-5
  • Ненависть і прощення (La Haine et le Pardon), Fayard, 2005.
  • Жіночий геній (Le Génie féminin), том 1 : Ганна Аренд (Hannah Arendt), Fayard, 1999 ; том 2 : Мелані Кляйн (Melanie Klein), Ed.: gallimard-folio, 2003, ISBN 2-07-042739-0 ; том 3 : Колетт (Colette), Fayard, 2002.
  • Чуттєвий час (Le Temps sensible. Proust et l'expérience littéraire), Галлімар, 1994, Folio Essais, 2000.
  • Сама, жінка (Seule, une femme)
  • Ця наймовірна потреба віри (Cet incroyable besoin de croire), Bayard, 2007
Інші тексти
  • Мова, ця незнайомка (Le Langage, cet inconnu), «Le point de la question», S.G.P.P., 1969. [опубліковано під псевдонімом Julia Joyaux]
  • Мова, ця незнайомка. Ініціація в лінгвістику (Le Langage, cet inconnu. Une initiation à la linguistique), Points Seuil, 1969.
  • Спочатку була любов. Психоаналіз віри (Au commencement était l'amour. Psychanalyse et foi), «Textes du XXe», Hachette, 1985.
  • Семіотика. Дослідження самантичного аналізу (Semeiotike. Recherches pour une sémanalyse), Seuil, 1969
  • Романний текст. Семіологічний підхід до трансформаційно-дискурсивної моделі (Le texte du roman). Approche sémiologique d'une structure discursive transformationnelle, La Haye, Mouton, 1970
  • Китайці (Des Chinoises), Des Femmes, 1974 ; перевид. Pauvert, 2001.
  • Полілог (Polylogue), Seuil, 1977
  • Про китайських жінок (About Chinese Women) London: Boyars, 1977
  • Влада жаху (Pouvoirs de l'horreur. Essai sur l'abjection), Seuil, 1980.
  • Революція поетичної мови (La Révolution du langage poétique.) L'avant-garde à la fin du XIXe, Lautréamont et Mallarmé, 1985
  • Чорне сонце. Депресія і меланхолія (Soleil noir. Dépression et mélancolie), Gallimard, 1987
  • Сенс і нонсенс бунту (Sens et non-sens de la révolte), Fayard, 1996.
  • Інтимний бунт (La Révolte intime), Fayard, 1997.
  • Нові хвороби душі (Les Nouvelles Maladies de l'âme), Fayard, 1993, ISBN 2-213-02961-X

Твори, перекладені українською[ред. | ред. код]

  • Крістева Ю. Stabat Mater / Пер. з фр. Христини Сохоцької // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. — Львів: Літопис, 2002. — С. 662—679.
  • Крістева Ю. Самі собі чужі / Пер. з фр. Зої Борисюк. — Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. — 264 с.
  • Крістева Ю. Полілог / Пер. з фр. Петра Таращука. — Київ: Юніверс, 2005. — 480 с.
  • Крістева Ю. Сили жаху. Есей про відразу // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — № 37. — 2005. — С. 38-53.
  • Крістева Ю. Час жінок // Про рівність статей. Збірник / Пер. з фр. під заг. ред. О. Хоми. — К.: ППС-2002, 2007. — С. 25-46.

Література[ред. | ред. код]

  • В. Ковалевський. Кристєва Юлія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.374 ISBN 978-966-611-818-2
  • Megan Becker-Leckrone: Julia Kristeva and literary theory. Palgrave Macmillan, 2005, ISBN 0-333-78194-5
  • Eva Angerer: Die Literaturtheorie Julia Kristevas. Von Tel Quel zur Psychoanalyse, Wien: Passagen Verlag 2005.
  • John Lechte: Julia Kristeva, live theory. Continuum Press, London 2004, ISBN 0-8264-6355-X
  • Bettina Schmitz: Arbeit an den Grenzen der Sprache. Julia Kristeva. Ulrike Helmer Verlag, Köngistein-Taunus 1998, ISBN 3-89741-006-0
  • Inge Suchsland: Julia Kristeva. Zur Einführung. Junius-Verlag, Hamburg 1992, ISBN 3-88506-874-5
  • Дзик Р. А. Теоретико-художнє осмислення екзилю Юлією Крістевою // Питання літературознавства. — 2013. — № 88. — С. 69–88.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]



  1. http://www.sudoc.fr/05406581X