Юлія Соемія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юлія Соемія
Perge - Julia Soemias 2.jpg
Інші імена Бассіана
Народився 180(0180)
Емеса
Помер 11 березня 222
Рим
вбито
Діяльність політик
Титул Августа
Термін 219–222
Батько Гай Юлій Авіт Алексіан
Матір Юлія Меза
Чоловік Секст Варій Марцелл
Діти Бассіан

Юлія Соемія (*Julia Soaemias, 180 —11 березня 222) — впливова матрона та політик часів Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походила з впливової сирійської родини. Народилася у м. Емеса (сучасне м. Хомс, Сирія). Донька Гая Юлія Авіта Алексіана та Юлії Мези. Була небогою Юлії Домни, дружини імператора Септимія Севара. Замолоду вийшла заміж за Секста Варій Марцелла, аристократа з м. Апамея (Сирія). Мала від нього сина.

Після отримання Севером у 193 році трону, разом із матірю перебралася до Риму, де мешкала в імператорському палаці до 217 року, коли було вбито її двоюрідного брата — імператора Каракаллу. Тоді ж втратила чоловіка.

У 217 році разом з родиною повертається до Сирії. Втім вже у 218 році разом із Юлією Мезою підняли повстання проти імператора Макріна. Саме дії цих жінок надихнули війська у вирішальній битві проти Макріна 8 червня того ж року.

Після перемогу та прибуття до Риму нового імператора Геліоглабала, сина Юлії Соемії, остання отримала титулу Августи. З цього моменту вона разом із матірю фактично перебрали кермо імперії на себе. При цьому Юлія Соемія заохочувала безумства свого сина, щоб спокійно панувати. Разом з тим намагалася не дозволити своїй сестрі Юлії Мамеї та небожу Алексіану отримати владу.

Поступово боротьба між сестрами перейшла у вирішальну стадію. 11 березня 222 року під час перебування у таборі преторіанців Юлія Соемія та Геліогабал намагалися знищити Юлію Мамею та Алексіана, проет преторіанці виступили проти Соемії та її сина, яких було вбито.

Родина[ред.ред. код]

Чоловік — Секст Варій Марцелл

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Erich Kettenhofen: Die syrischen Augustae in der historischen Überlieferung. Ein Beitrag zum Problem der Orientalisierung. Habelt, Bonn 1979, ISBN 3-7749-1466-4