Юпіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юпіки
Edward S. Curtis Collection People 008.jpg
Юпікська мати з дитиною
Кількість 25 700
Ареал

Flag of the United States.svg США: 24 000

Flag of Russia.svg Росія: 1700
Близькі до: Інуїти, інупіати, алеути
Входить до Ескімоси
Мова Юпікські мови, англійська на Алясці, російська у Сибіру

Юпіки, також Юпікські народи — група корінних народів російського Далекого Сходу, заходу та південного заходу Аляски. Юпіки є ескімоськими народами, серед їх родичів є інуїти та інупіати.

До юпікських народів належать:

Мова[ред. | ред. код]

Докладніше: Юпікські мови

Існує п'ять юпікських мов. Всі вони пов'язані з інуктитутом. Понад 75 % юпіків володіють своїми рідними мовами.

Аляскинські та сибірські юпіки використовують письмо, яке розробили у 1760-х роках гренландські місіонери-моравці[ru]. Крім того, аляскинські юпіки та інуїти — єдині народи Півночі, що розробили власну систему письма. Ця система була побудована на ієрогліфічному письмі. Проте вона вимерла після смерті своїх винахідників[1]. Наприкінці XIX століття місіонери, що прибули в краї поширення юпіків, почали використовувати у богослужіннях їхні мови та навіть переклали на них Біблію[2].

Етимологія назви[ред. | ред. код]

Слово «юпік» (Yup'ik, у множині Yupiit) утворилося від юпікського слова «юк» (yuk, «людина») з додаванням суфікса «-пік» (-pik), що означає «істинний», «справжній». Отже, самоназва юпіків у перекладі означає «справжні люди»[3]. Апостроф у латинізованій назві означає подвоєння попереднього звуку, так як в оригінальному звучанні він подвоюється: юппік[4]. Крім того, у етнографічній літературі юпіків та їхню мову іноді називають «юк» та «юіт». Народ та діалекти острова Нунівак називаються «чупік»[5].

Походження[ред. | ред. код]

Спільний пращур ескімосів та алеутів, а також багатьох інших палеоазійських народів жив у Східному Сибіру та прибув до берега Берингового моря близько 10 тисяч років тому[6]. Близько 3000 років тому предки юпіків оселилися на західних берегах Аляски[3].

Культура[ред. | ред. код]

Традиційно весну і літо сім'ї юпіків проводять у риболовецьких таборах, а на зиму збиралися в поселення разом з іншими юпіками. Багато юпіків займаються традиційними промислами, особливо часто — ловлею тихоокеанського лосося і тюленя.

Общинний будинок чоловіків — касик (qasgiq) — був церемоніальним приміщенням, де відбувалися фестивалі, що супроводжувалися співом, танцями і переказуванням історій, та інші традиційні заходи, в тому числі за участю шаманів. Касики в основному використовувалися взимку, коли юпіки збиралися разом. Тут же дорослі чоловіки вчили хлопчиків полювати і виживати в дикій природі.

Жіночий будинок — ена — був традиційно поруч з касиком, іноді їх з'єднував тунель. Жінки вчили дівчаток обробляти шкури, шити, готувати рибу і дичину, а також ткати. Хлопчики жили з матерями приблизно до п'яти років, потім вони переходили в касик. Щозими від трьох до шести тижнів дівчата вчилися в чоловічому домі, а хлопчики — в жіночому. Дівчаток вчили полювати і виготовляти інструменти, а хлопчиків — готувати і шити.

Групові танці юпіків зазвичай характеризуються рухами тільки верхньої половини тіла, з жестами.

Дітей юпіків називають іменем останнього померлого члена громади.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Inuktitut: In the Way of the Inuit - the Inuktitut language - Project Naming - Library and Archives Canada. www.collectionscanada.gc.ca. Процитовано 2021-03-08. 
  2. Jacobsburg Historical Society. web.archive.org. 2007-08-15. Процитовано 2021-03-08. 
  3. а б Fienup-Riordan, 1993, p. 10.
  4. Jacobson, Steven A. Central Yup'ik and the Schools: A Handbook for Teachers. Juneau: Alaska Native Language Center, 1984. page 5
  5. Alaska Native Language Center. web.archive.org. 2009-01-23. Процитовано 2021-03-08. 
  6. Naske and Slotnick, 1987, p. 18.