Юпітер (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юпітер (Iuppiter)
Júpiter y Tetis, por Dominique Ingres.jpg
Юпітер і Фетіда, Жан Енгр, 1811
Верховний бог, традиційно - бог неба і погоди, бог порядку та правосуддя, цар богів.
Міфологія: Давньоримська
Значення імені: Батько богів
В інших культурах: Зевс, Тор, Перун
Місцевість: Римська республіка, Римська імперія, Капітолійський пагорб
Брати/сестри: Юнона
Дружина: Юнона
Діти: Вулкан, Діана, Геркулес, Бахус, Прозерпіна, Ювента


Юпі́тер (лат. Iuppiter, Iupiter) — давньоримський бог неба, верховний бог і правитель світу. Його образ було запозичено в давньогрецького бога з аналогічними функціями Зевса. На честь бога названо планету Юпітер.

Етимологія імені[ред.ред. код]

Ім'я Юпітер утворено від Iovis-pater (Батько богів). Iovis — родовий відмінок латинізованої вимови грецького імені Зевс, що виникла через невміння італійців вимовляти грецький звук «з».

У первісних ритуальних формулах його називали piter — батько. Це слово увійшло в ім'я Юпітера як друга його складова частина. Щодо першого складника, то він є коренем слова iov або diov, який повторюється в латинських словах divus, dius, dies та в грецькому Zeus і має значення «світити», «сяяти». Крім пізнішої й загальноприйнятої назви Iuppiter, є давніші ймення — Diovis, Iovis, Diovis pater, Iuvepater або Diespiter.

Первісне значення слова Юпітер як божества світла й неба, підтверджується висловами sub Iove (sub divo) — «просто неба», sub Iove frigido — «на морозі» тощо.

Юпітер приписувалося керування небесними світилами та стихіями, тому бог мав епітети Fulgator (Громовержець), Pluvius (Той, що посилає дощ), Serenator (Той, що робить погоду).

Культ Юпітера[ред.ред. код]

Початково жителі Італії шанували Юрітера як бога небесного світла. Йому присвячувалася доба повного Місяця (іда), коли небесні світила осяюють землю і вдень і вночі. В ці дні приносилися жертви Юпітеру на вершинах гір і пагорбів. На римському Капітолії йому жертвували білу вівцю на північній вершині пагорба. Італійці, зокрема римляни, вірили, що все, що відбувається на небі, стається з волі Юпітера. Особливу увагу вони звертали на блискавки і дощі. Блискавки розцінювалися як знаки цього бога, тому місця їх влучання в землю ставали священними. Дощами Юпітер запліднював землю, завдяки чому вона «народжувала» рослини. Особливо шанували Юпітера виноградарі; 19 серпня влаштовувалися свята з нагоди початку збирання винограду, а 11 жовтня відзначали закінчення цих робіт. Коли римляни перейшли від десятиденного тижня до семиденного, Юпітеру присвячувався четвер. Від цього бога залежало чи буде порядок у світі, зміна пір року, місяців, ночі і дня. З неба Юпітер все бачив і жоден злочин не міг лишитися безкарним. Клятва іменем Юпітера не могла бути порушена під страхом божественної кари.

Його головний храм знаходився на пагорбі Капітолій в центрі Риму, тому Юпітера додатково називали Юпітером Капітолійським. Цей храм був релігійним центром всієї держави. Вважалося, що саме Юпітер захищає римські закони і державу, є небесним правителем Риму. В епоху Римської імперії Юпітер став покровителем імператорської влади. В такій іпостасі його ведичали Юпітером Преблагим Великим.

Оскільки велич Риму утверджувалася передусім у війнах, Юпітер шанувався і як бог війни. Юпітер зупиняв римські війська від втечі, допомагав здобути перемогу, отримати багаті трофеї. Полководці після перемоги приносили Юпітеру в подяку жертви. Тріумф був найурочистішою церемонією на честь Юпітера. Він не тільки уславляв переможця, але передусім був релігійним актом, виявом шани і вдячності Юпітерові Преблагому Великому. Кожен легіон війська мав стяг з фігурою орла — символом Юпітера.

Початково, як і більшість богів, Юпітер не мав чіткого образу. Римляни уявяли його безтілесним і для поклоніння ставили камінні стріли. На Капітолії Юпітера символізувало священне дерево. Під впливом етрусків римляни стали надавати Юпітеру людської подоби високого чоловіка з бородою і густим довгим волоссям. Зображали його на троні, в одній руці зі скіпетром — символом влади, в іншій — з блискавкою чи богинею перемоги. Зустрівшись з культом грецького Зевса, римляни постановили, що Юпітер і Зевс — це той самий бог, але якого називають по-різному. Згодом усіх верховних богів завойованих країн і народів вони ототожнювали з Юпітером.

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
  • Циркин Ю. Б. Мифы Древнего Рима. — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2000. — 560 с: ил. — (Мифы народов мира).


божество Це незавершена стаття про божество.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.