Перейти до вмісту

Юрг Аманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юрг Аманн
Юрг Аманн
Народився2 липня 1947(1947-07-02)
Вінтертур, Швейцарія
Помер5 травня 2013(2013-05-05) (65 років)
Цюрих, Швейцарія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швейцарія[1]
 Німеччина[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьшвейцарський письменник
Галузьгерманістика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВільний університет Берліна і Цюрихський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Знання мовнімецька[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1974
Нагороди

Юрг Амманн (нім. Jürg Amann; 2 липня 1947, Вінтертур — 5 травня 2013, Цюрих) — швейцарський письменник, драматург і есеїст. Автор романів, оповідань, п'єс, радіоп'єс та літературознавчих есеїв.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у місті Вінтертур. Закінчив середню школу у рідному місті. Вивчав германістику у Цюрихському університеті та Берлінському вільному університеті. У 1973 році він отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію про Франца Кафку під назвою «Символ Кафки: дослідження художника». Працював журналістом у Берліні, а з 1974 по 1976 рік — у Цюриху; у цей час він також працював драматургом в одному з провідних театрів Швейцарії. З 1976 року до 2013 року займався літературною діяльністю. Арманн помер 5 травня 2013 року в Цюриху після тривалої та важкої хвороби у віці 65 років.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

У 1970-х роках працював журналістом і редактором. Як літератор дебютував 1974 року книжкою «Символ Кафки». Писав у жанрах прози, драматургії та літературного есею. Окрему увагу приділяв постаті Роберта Вальзера, якому присвятив біографічну працю «Роберт Вальзер. У пошуках загубленого сина» (1985). Герої Аманна мають автобіографічні риси; деякі критики також говорять про «саморефлексію». У 2011 році була опублікована адаптація автобіографічних нотаток коменданта концтабору Освенцим Рудольфа Гесса. Юрг Аманн готував також радіопостановки і дитячі книги. Він входив до Швейцарської асоціації письменників з 1979 року та ПЕН-центру Федеративної Республіки Німеччина з 1999 року.

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Символ Кафки» (1974)
  • «Виправлення» (1977)
  • «Гарденберг. Романтична оповідь за спадщиною Новаліса» (1978)
  • «Заблукати, або Раптова тиша Роберта Вальзера» (1978)
  • «Мистецтво ефектного відходу» (1979)
  • «Розсадник. Звіти з редюїту» (1982)
  • «Ленц Бюхнера» (1983)
  • «Після прощання» (1983)
  • «Ах, ці шляхи такі темні» (1985)
  • «Патагонія» (1985)
  • «Роберт Вальзер. У пошуках загубленого сина» (1985, перевид. 2006)
  • «Геть. Листова оповідь» (1987)
  • «Після свята» (1988)
  • «Відставка. Національна трагедія» (1989)
  • «Смерть Вайдіга. Вісім оповідань» (1989)
  • «Батько матері та батько батька» (1990)
  • «Початок страху. Із щасливого дитинства» (1991)
  • «Відблиск» (1991)
  • «Дві чи три речі» (1993)
  • «Протягом років» (1994)
  • «І знову про кохання варто було б говорити» (1994)
  • «Рондо та інші оповідання» (1996)
  • «Гарний краєвид» (1997)
  • «Ікар» (1998)
  • «Іфігенія, або Операція „Морський вітер“» (1998)
  • «Голомір» (1999)
  • «Кафка» (2000)
  • «На березі річки» (2001)
  • «Жодної дороги до Риму» (2001)
  • «Вбити матір» (2003)
  • «Дрейф серед зірок. Американський щоденник» (2003)
  • «Вітер і печаль. Прощання з батьками» (2005)
  • «Порнографічна новела» (2005)
  • «Перемальовування-перебільшення. Варіації на тему Ван Гога» (2005)
  • «Кімната з видом на двір» (2006)
  • «Більшого не потрібно: 12 найкращих німецьких віршів» (2006)
  • «Пекінська пасія» (2008)
  • «Страху нема. Фрагменти про смерть і життя» (2008)
  • «Калабрійське весілля» (2009)
  • «Подорож до горизонту» (2010)
  • «Командант» (2011)
  • «Листи ляльки» (2011)
  • «Останні кохання» (2011)
  • «Пісня про буття і видимість» (2012)
  • «Куди ж ми» (2012)
  • «Отче, чому ти мене залишив» (2013)
  • «Перший світ» (2013)

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 1982 — Премія Інгеборг Бахманн
  • 1983 — Премія Конрада Фердинанда Мейєра
  • 2004 — Літературна премія Флоріани

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Catalog of the German National Library
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юрг_Аманн&oldid=45930299