Юркевич Андрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Михайлович Юркевич
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Юркевич Андрій Михайлович 001.jpg
Загальна інформація
Народження 18 квітня 1982(1982-04-18)
с. Білозірка, Лановецький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 5 вересня 2014(2014-09-05) (32 роки)
Металіст
Луганська область
Україна Україна
Псевдонім «Грізлі»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Формування
Aidar battalion patch.png
«Айдар»
Війни / битви Війна на сході України
Засідка під Веселою Горою
Командування
командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід»
24-го батальйону територіальної оборони «Айдар»
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Андрі́й Миха́йлович Юрке́вич (псевдо «Грізлі»; 18 квітня 1982 с. Білозірка Лановецького району Тернопільської області — 5 вересня 2014, м. Металіст Луганської області) — український військовик, командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України.

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався Андрій Юркевич у Тернопільській школі № 13, брав участь в усіх можливих змаганнях, конкурсах, квестах, КВН-ах. Працював у фірмі «Максимум» (Тернопіль).

Андрій Юркевич — боєць спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль), громадський активіст, активний учасник подій на Майдані, зокрема під час протистояння 18-20 лютого 2014 року.

Після початку війни на сході України вступив до батальйону «Айдар» і у його складі брав участь у звільненні Луганщини, вів щоденник учасника війни у соціальній мережі.

Обставини загибелі[ред.ред. код]

Загинув у засідці проросійських бойовиків на ділянці дороги ЩастяМеталіст, поблизу села Весела Гора[1]. 5 вересня, дві групи батальйону висунулися на блокпост на ділянці Металіст-Щастя в Луганській області. Через артобстріл території загону довелося відступити в лісосмугу, а потім машина з бійцями виїхала в бік Щастя.

У машині було 12 осіб першої групи Термінатора та 11 бійців — другої, під командуванням Андрія Юркевича. Проїхавши поворот на Кольорові піски, через 1-1,5 км вони під'їхали до блокпоста, на якому майорів український прапор. Термінатор, командир групи, вийшов з машини і підійшов до постового. На питання постового: «Хто такі?» відповів «Ми — Айдар». «Айдар!»  крикнув постовий і одночасно весь блокпост відкрив вогонь по машині наших бійців. Кузов вибухнув і спалахнув через прострелений бензобак і боєприпаси, що здетонували. Багато бійців було поранено і отримали опіки. Вони втікали в зеленку і поле соняшників. Позаду лунали поодинокі постріли — звуки зачистки, очевидно, добивали поранених, які були на блокпост[2][3]

Один із наших поранених дістався до вояків 80-ї бригади і добровольців. Десантники кинулись на допомогу айдарівцям, влетіли на блокпост, вступили в бій.[4]. Підбили танк і БТР противника, зруйнували споруди блок-поста, проїхавши по ньому, і пішли далі в напрямку Щастя[5].

Похорон[ред.ред. код]

Поминальні служби відбулися 11 вересня у с. Підгороднє Тернопільського району та в Архікатедральному соборі Тернополя, похований на Микулинецькому цвинтарі.

Родина[ред.ред. код]

Залишилась дружина Христина (дівоче прізвище Жилюк), з якою одружився 15 жовтня 2005 року.

Творчість[ред.ред. код]

11 листопада 2014 року в державному архіві Тернопільської області відбулась презентація книги спогадів про Майдан і Революцію гідності Андрія Юркевича «Моя революція» (видавничий центр «Вектор», наклад п'ятдесят примірників). На презентації виступили директор ДАТО Юрій Гумен, дружина Андрія Христина, воїн АТО і побратим Валерій Чоботарь, директор школи № 13 Руслан Вавричук та батько Михайло.[6]

17 квітня 2015 року в Тернопільському прес-клубі дружина Андрія Христина представила перевидання книги «Моя революція» (наклад — 2500 прим.).[7]

Андрій закінчив писати оповідь за два тижні до того, як піти на схід добровольцем. Писав уночі, — «Мушу встигнути це зробити, інакше мене замучить совість». Він прагнув змін і хотів, щоби люди змінилися. Читаючи книгу дізнаєшся, які труднощі довелося долати молодим патріотам, з перших вуст дізнатися про бої на Інститутській, про те, як під прицілом снайпера рятували поранених побратимів та виносили тіла загиблих. Спогади Андрія Юркевича дають зрозуміти, що спонукало молодих людей не задумуючись, прямо з Майдану, йти на фронт захищати Батьківщину.[8]

Вшанування[ред.ред. код]

Відкриття кутка пам'яті Андрія Юркевича у Тернопільській ЗОШ № 13

17 квітня 2015 року в Тернопільській ЗОШ № 13, де навчався Андрій Юркевич, відбувся вечір-реквієм та відкриття кутка пам'яті героя.[9]

Кадри з похорону Андрія Юркевича стали початком документального фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія «Добровольці Божої чоти».

5 вересня 2015 року на могилі Андрія Юркевича освятили пам'ятник.[10]

Наприкінці 2016 року рішенням виконкому Тернопільської міської ради Тернопільській загальноосвітній школі-ліцею № 13 присвоєно ім'я Андрія Юркевича.[11]

Відзнаки[ред.ред. код]

  • орден «За мужність» ІІІ ступеня (2015, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений[12].
  • «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[13].
  • орден «Честь і слава» (2015, посмертно) — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службового обов'язку, проявлені у боротьбі за Незалежність України під час проведення АТО на Сході України, нагороджений громадською волонтерською організацією «Спілька бійців та волонтерів АТО „Сила України“».[14]
  • Орден «Народний Герой України» (2016).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юркевич Андрій Михайлович («Грізлі»)
  2. Айдарівець Андрій Юркевич із Тернополя загинув через підлість ворогів // 20 хвилин (Тернопіль), 8 вересня 2014
    Багато тіл лежало в лісосмузі, у деяких були розпороті животи, — «айдарівці» про обмін полоненими і загиблими // iPress, 11 вересня 2014
  3. Logo YouTube por Hernando.svg Ukrainian civil war 18+\Война украине засада на колонну укропов у YouTube — на 17.35-17.55 // Max Graymouse, 7 лютого 2015
  4. «Не стало айдарівця „Гріззлі“…» // «НОВА Тернопільська газета». — 2014. — № 34 (10-16 вересня). — С. 9.
    Айдар розповів про розгром під Луганськом у день перемир'я // Корреспондент.net, 11 вересня 2014
  5. Стали відомі подробиці бою, в якому загинуло двоє лучан-«айдарівців» // Четверта влада, 11 вересня 2014
  6. Презентація книги Андрія Юркевича у Тернополі // Майдан, 11.11.2014
    Презентували книгу про революцію загиблого в АТО Андрія Юркевича // Телекомпанія TV-4, 12 листопада 2014
    У Тернополі побачила світ книга загиблого на Сході Героя // Телеканал ІНТБ, 12 листопада 2014
  7. Дружина Героя Андрія Юркевича — Христина: «Герой — це та людина, яка віддала життя за ближнього. Таким був мій чоловік» // Тернопільський прес-клуб, 17 квітня 2015
    Книгу айдарівця Андрія Юркевича повезуть і на Схід // 20 хвилин (Тернопіль), 17 квітня 2015
  8. Вчора у Чорткові презентували книжку Андрія Юркевича («Грізлі») «Моя Революція» // «Золота пектораль», 4 червня 2015
  9. Logo YouTube por Hernando.svg Пам'ять Андрія Юркевича вшанували напередодні його Дня народження у YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 19 квітня.
  10. Logo YouTube por Hernando.svg Рік тому загинули Герої «Металург» і «Грізлі» у YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 7 вересня.
  11. Пшоняк, І. Школа № 13 носитиме ім'я айдарівця Андрія Юркевича / Іван Пшоняк // Тернопіль вечірній. — 2016. — № 43 (22 груд.). — С. 8. — (Особистості).
  12. Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада, 18 серпня.
  14. [1]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ще один герой пішов у засвіти / Колектив фірми «Максимум» // Вільне життя плюс. — 2014. — № 74 (12 вер.). — С. 3 — (Слово колег).
  • Маньовська, В. Війна забирає в нас найкращих / Вікторія Маньовська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 76 (19 вер.). — С. 3 — (Героям слава!).
  • Чекав у засідці героя кат…: Навіки будем у небеснім батальйоні // «Вільне життя плюс». — 2014. — № 82 (15610) (10 жовт.). — С. 5.

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Бійці батальйону «Айдар» вітають з Днем Незалежності, 24 серпня 2014 у YouTube // Громадське Телебачення, 24 серпня 2014 (фрагмент із Андрієм Юркевичем з 1:47)
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg «Грізлі» про допомогу батальйону Айдар у YouTube // Відеоканал «39 жіноча сотня Самооборони», 12 вересня 2014
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg #Тернопіль провів в останню путь 2-х героїв #АТО у YouTube // «5 канал», 11 вересня 2014
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Пам'яті Ореста Квача, Романа Іляшенка та Андрія Юркевича у YouTube // Відеоканал Віктора Мацикура, 4 січня 2015
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Загиблому на Сході Андрію Юркевичу прийшла повістка у YouTube // Телеканал ІНТБ, 14 серпня 2015