Юрковиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрковиця
Загальна інформація
Країна

Flag of Ukraine.svg Україна

Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
CMNS: Юрковиця на Вікісховищі

Ю́рковиця — узвишшя на Подолі, відоме сьогодні під цим ім'ям, на думку Володимира Антоновича, підтриману Петром Толочком, було третім утворюючим Київ пунктом — Хоревицею[1][2].

Юрковиця, Юрківка — назва гори, яру та струмка (який існував ще у XVIII ст.). Гора панує над Плоською місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою Щекавиця, Татаркою, Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (Сверховиця, Серховиця) в давні часи впадав у Почайну. Нині по його руслу лежать вулиці Нижньоюрківська та Юрківська[3].

Ще одна назва: Лиса Гора.

Історія[ред.ред. код]

Юрковиця, вигляд східного та південного схилів зі Щекавиці 10pka.jpg

У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились Вікентієм Хвойкою, Миколою Біляшівським. У 60-ті роки ХХ ст. — Максимовим Є. В. та Дяденком В. Д. Було виявлено сліди людської діяльности та поселення кам'яної доби, чорноліської, зарубинецької культури та давньоруської доби[4].

20 тисяч років тому[ред.ред. код]

Найдавніші знахідки на Юрковиці вказують на те, що гора входила в район промислів (полювання, збиральництва) жителів кирилівського поселення пізнього палеоліту.

I тис. до н. е.[ред.ред. код]

Поселення чорноліської культури, було знайдене та досліджене Максимовим Є. В. Немає певних даних про засновників кирилівської стоянки, вони як і «чорнолісці» вважаються автохтонним праслов'янським населенням України.

ІІ-І ст. до н. е.[ред.ред. код]

Протягом шести (до кінця IV ст.) століть у Києві процвітають поселення зарубинецької культури. На Юрковиці знаходилося одне з них, воно мало укріплення (вал), який використовувався і в пізніші часи. Це поселення, ймовірно, занепало на межі тисячоліть, хоча інші протрималися до гуннської навали (кінця IV ст.).

Княжа доба[ред.ред. код]

За коротким проміжком часу після подій Великого переселення народів, з кінця V ст. ведеться відлік існування Києва як центру слов'янського племені полян (держава Куявія). Традиційно заснування Міста приписується братам Кию, Щеку, Хориву з сестрою Либіддю. Хоча відомі й раніші князі, які правили Києвом: Баламир, Балтазар та ін. На сьогодні немає даних про заселення Юрковиці раніше IX ст., але ряд дослідників з кінця позаминулого століття ототожнюють Юрковицю з літописною Хоревицею.

Ще одна дискусійна тема —Варязьке столпіє, оборонне укріплення (земляний вал з частоколом), який охороняла варязька дружина княгині Ольги та Святослава Хороброго. За часів імперського панування обстоювалась думка про те, що цей північний кордон міста збігався з пізнішими Валами на Глибочиці, однак ця думка применшувала маштаби княжого Міста, спиралась на оцінку населення, подібну до литовської доби (це в 5-10 разів менше ніж у X—XIII стт.). Відкриття поселення та захоронення на Юрковиці, які Зоценко В. М. ідентифікував як залишки варязької застави свідчить про Хоревицю-Юрковицю та Юрковицький ручай як північий край оборони княжого Києва. А знахідка 2009-го року [1] в районі перетину Межигірської та Заводської вулиць (межа сучасного Подольського району) свідчить про господарське використання земель далеко за Валами.

Після Батиєвої навали ця місцевість згадується у зв'язку з Йорданським Миколаївським жіночим монастирем, храмові будови якого знищено радянською владою в 1935 році.

Сучасна Юрковиця[ред.ред. код]

Північна та Південна Юрковиця на Вікімапі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зоценко В. М. Скандинавські старожитності та топографія Києва «дружинного періоду» // Rurhenieka. — Вип. 2. — К., 2003.
  2. пряма мова Петра Толочка
  3. Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.
  4. сайт історії Києва

Джерела[ред.ред. код]

сайт історії Києва
Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.