Юровський Леонід Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Наумович Юровський
рос. Леонид Наумович Юровский
Ім'я при народженніЛеон Наумович Юровський
рос. Леон Наумович Юровский
Народився24 жовтня 1884(1884-10-24)[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер17 вересня 1938(1938-09-17) (53 роки) або вересень 1938[1] (53 роки)
Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
ПохованняРозстрільний полігон «Комунарка»
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьекономіст
Галузьекономіка[2]
Alma materСанкт-Петербурзький політехнічний інститут[d] (1908)
Науковий керівникAlexander Alexandrovich Chuprovd і Луйо Брентано
ВчителіДен Володимир Едуардович
Знання мовросійська[2]

Леонід Наумович Юровський (рос. Леонид Наумович Юровский, уродж. Леон Наумович Юровський (рос. Леон Наумович Юровский; 24 октября 1884, Одеса — 17 сентября 1938, Комунарка) — російський економіст.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї купця I гільдії Наума Яковича Юровського (1839-1907) і Берти Моїсеївни (до шлюбу Мендрахович, 1852-?). 1 серпня 1895 року зарахований відразу до другого класу 2-ї Одеської гімназії, закінчив її із золотою медаллю (з однією четвіркою з географії). 5 липня 1902 року в Софійському кафедральному соборі в Києві прийняв православне хрещення. У 1902 зарахований до Санкт-Петербурзького політехнічного інституту за електромеханічною спеціальністю. Але 5 листопада того ж року за підтримки завідувача кафедри статистики Олександра Чупрова переведений на економічне відділення. Після закінчення інституту відряджений за кордон: як відмінного студента з 1 березня до 1 вересня 1905 року відряджений слухати лекції до Берлінського університету. Навчався також в університеті Мюнхена. 21 травня 1908 року захистив підсумкову роботу на тему «Російський хлібний ринок. Досвід статистичного дослідження» у Петербурзькому політехнічному інституті[3]. У 1910 захистив докторську дисертацію в Мюнхенському університеті. За словами Петра Струве, «найближчий учень професорів Економічного Відділення Петроградського Політехнічного Інституту і Брентано».

З 1907 по 1918 рік співпрацював з московською газетою «Русские Ведомости». Викладав політекономію в Московському комерційному інституті та економічну політику в Народному університеті імені Шанявського. Наприкінці 1915 року його призвали на військову службу, отримав чин прапорщика, командував артилерійською батареєю на румунському фронті.

У серпні 1917 призначений керівником Особливим статистико-економічним відділом міністерства продовольства Тимчасового уряду. Жовтневий переворот зустрів вороже. У листопаді 1917 переїхав до Саратова, де працював до осені 1921 професором, деканом факультету суспільних наук Саратовського університету, ректором організованого в 1918 інституту народного господарства, членом губернської планової комісії. Там же в 1919 році видав монографію «Нариси з теорії ціни», що отримала високу оцінку Петра Струве[4].

Восени 1921 року Юровський переїхав до Москви, був призначений завідувачем відділу іноземної статистики Центрального статистичного управління (ЦСУ)[4]. У Петровській сільськогосподарській академії почав читати курс «Торгівля сільськогосподарськими продуктами і торговельна політика»[5]. Опублікований 1922 року його статистичний огляд «Світовий ринок пшениці» став суттєвим явищем у науці про світові ринки сільськогосподарської продукції[6].

Увійшов до числа фахівців із грошового обігу, яких з осені 1921 року залучав уряд для підготовки грошової реформи. З 10 серпня 1922 заступник начальника валютного управління Наркомфіну, до сфери діяльності якого входило регулювання всієї грошової політики. У липні 1923 року став начальником валютного управління. У лютому 1926 року призначений членом колегії Наркомфіну незважаючи на те, що залишався безпартійним[4].

Борис Бажанов згадував[7]:

...Народний комісар фінансів Сокольніков, який проводить чергову реформу, представляє на затвердження Політбюро призначення членом колегії Наркомінфіну і начальником валютного управління професора Юровського. Юровський — не комуніст, Політбюро його не знає. Хтось із членів Політбюро запитує: «Сподіваюся, він не марксист?» — «Що ви, що ви, — поспішає відповісти Сокольніков, — валютне управління, там треба не язиком базікати, а вміти справу робити». Політбюро затверджує Юровського без заперечень.

У 1930 році заарештований у справі «Трудової селянської партії» і в 1932 засуджений колегією ОДПУ до 8 років тюремного ув'язнення. Утримувався в Суздальському політізоляторі. Наприкінці 1934 року активований (звільнений через хворобу). При цьому йому було заборонено жити в 15 найбільших містах. Оселився в селищі Середа Іванівської області, влаштувався там на роботу бухгалтером. З кінця 1936 року отримав дозвіл на життя в Москві. Заробляв перекладами, працював консультантом у планово-економічному відділі «Севморпуть»[8]. 27 грудня 1937 року знову заарештований. 17 вересня 1938 року засуджений за звинуваченням у контрреволюційній діяльності і того ж дня розстріляний. Місце поховання — розстрільний полігон «Комунарка». Реабілітований 1 червня 1963 року Військовою колегією Верховного Суду СРСР[9].

Адреса

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Белянова Е. В., Журавская Е. Г. Л. Н. Юровский о теории и практике развития товарно-денежных отношений в период НЭПа. // Взгляды М. И. Туган-Барановского, А. В. Чаянова, Н. Д. Кондратьева, Л. Н. Юровского и современность. Сборник обзоров, АН СССР, Институт научной информации по общественным наукам, Москва, 1991 год, с. 118—141
  • Васюков А. И., Корицкий Э. Б., Шетов В. Х. Леонид Юровский. / общ. ред. и предисл. Шеожева Х. В., Нальчик, Эльбрус, 1996
  • Голанд Ю. М. Один из лучших. // «Социалистическая индустрия», 12 января 1989 года, № 10, с.3 (с включением сонета VII из тюремных сонетов Л. Н. Юровского).
  • Ефимкин А. П. Советский экономист 20-х годов. // «Деньги и кредит», 1989 год, № 8, с. 69-76
  • Ефимкин А. П. Дважды реабилитированные. Н. Д. Кондратьев, Л. Н. Юровский. Москва: «Финансы и статистика», 1991
  • Юровский В. Е. Архитектор денежной реформы 1922—1924 годов. // Вопросы истории, 1995, № 2, с. 138—143.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  2. ↑ а б Czech National Authority Database
  3. ↑ Ефимкин А. П. Дважды реабилитированные: Н. Д. Кондратьев, Л. И. Юровский. М.: Финансы и статистика, 1991. 224 с.
  4. ↑ а б в Голанд Ю. М., Леонид Наумович Юровский. Портрет на фоне эпохи [Архівовано 2015-01-28 у Wayback Machine.] // Л. Н. Юровский Денежная политика советской власти (1917—1927). Избранные статьи. — М.: «Начала-Пресс», 1996. С. 5-25.
  5. ↑ Колеснев С. Г. Краткий исторический очерк о преподавании экономических дисциплин в Тимирязевской сельскохозяйственной академии // Известия Тимирязевской сельскохозяйственной академии. Выпуск 5-6. К столетию Тимирязевской академии. М.: Изд-во «Колос», 1965.
  6. ↑ Юровский Л. Мировой рынок пшеницы (статистический обзор) // Вестник статистики. 1922. Кн. X. № 1-4.
  7. ↑ Борис Бажанов. Архів оригіналу за 9 липня 2023. Процитовано 30 березня 2023.
  8. ↑ 17 сентября Леонида Юровского. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 5 жовтня 2013.
  9. ↑ Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2015.
  10. ↑ В базе данных Жертвы политического террора в СССР [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] допущена ошибка «Малый Никольский тупик»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юровський_Леонід_Наумович&oldid=43401504