Вітренко Юрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій Вітренко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Вітренко
Фото
Народження: 17 вересня 1976(1976-09-17) (45 років)
  Київ
Громадянство: Україна Україна
Кар'єра
Кабінет Міністрів України в.о. Міністра енергетики України
НАК «Нафтогаз України» Голова правління
Освіта Київський національний економічний університет
vitrenkolibrary.com
CMNS: Вітренко Юрій Юрійович у Вікісховищі

Вітре́нко Юрій Юрійович (нар. 17 вересня 1976(19760917), Київ, УРСР) — український економіст, фінансист і політик. Працював виконавчим директором НАК «Нафтогаз України» (2014—2020), виконувачем обов'язків міністра енергетики України (з грудня 2020 по квітень 2021). Від 29 квітня 2021 — голова правління НАК «Нафтогаз України»[1], власник інвестиційної компанії AYA Securities.

Член Наглядової ради «Укроборонпрому» (жовтня 2019 — січень 2020)[2][3]. Голова Наглядової Ради ПАТ «Укрнафта» (з квітня 2019 по червень 2020).[4]

У грудні 2020 року став першим заступником Міністра енергетики, на нього було покладене тимчасове виконання обов'язків Міністра енергетики України.[5]

28 квітня 2021 акціонери Нафтогазу обрали Вітренка головою правління компанії[6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 вересня 1976 року в Києві у сім'ї Юрія Миколайовича та Наталі Михайлівни Вітренків. Уже після проголошення незалежності України його мати стала керівником ПСПУ, народним депутатом України 2 та 3 скликань, кандидатом у президенти України 1999 та 2004 років тощо.

У 1980-ті роки батько Юрія працював у Держплані Української РСР та розпочав кар'єру в міністерстві. Мати на той час була доцентом кафедри статистики одного з інститутів. Дитинство Юрій провів у Києві.

З 1991 року, після розлучення батьків, Юрій залишився жити з батьком[7]. У пресі згадується, що причиною розлучення Наталія Вітренко називала свою активну політичну діяльність.

З 5 років навчався в україномовній школі № 172, а також почав активно займатися у футбольній школі «Динамо». Після 8 класу вступив до економічного класу гімназії № 153, навчався у Київській школі менеджменту «КРОК», яка була трансформована у Ліцей економіки та бізнесу (з 1993 р. — Київський ліцей бізнесу), де навчався у 10 класі.

Освіта[ред. | ред. код]

  • 1996 — закінчив бакалаврат у Київському національному економічному університеті із червоним дипломом, спеціальність — Міжнародна економіка;
  • 1997 — закінчив магістратуру КНЕУ з червоним дипломом, спеціальність — Управління міжнародним бізнесом;
  • 1997—2000 — навчання в аспірантурі Інституту міжнародних відносин, кафедра — міжнародні економічні відносини;
  • Під час навчання у КНЕУ проходив практику в Університеті науки і техніки штату Айова, США, брав участь у міжнародних студентських конференціях;

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 1991 — практика помічником бухгалтера в ПАТ «Укрінбанк»;
  • 1992—1993 — аналітик в Українській фінансовій групі;
  • 1995—1996 — спеціаліст 2-ї категорії управління зовнішньоекономічної діяльності міжнародних розрахунків у «Укрінбанк»
  • 1998—2002 — старший консультант з питань фінансового управління у «PricewaterhouseCoopers».
  • 2001 — паралельно з роботою в «PricewaterhouseCoopers» був молодшим науковим співробітником у відділі стратегії міжнародної інтеграції Інституту економічного прогнозування НАН України.
  • 2002 — разом з іншими розробляв стратегії НАК «Нафтогаз України»
  • 2004—2005 — начальник Управління планування фінансово-господарської діяльності, начальник Управління корпоративних фінансів, заступник начальника Департаменту економіки та цінової політики НАК «Нафтогаз України».
  • 2005—2006 — робота в лондонському відділення банку Merrill Lynch.
  • 2006—2007 — радник, головний радник голови правління НАК «Нафтогаз України»[8].
  • 2008—2010 — старший віцепрезидент, головний операційний директор фонду приватних інвестицій «Амстар Європа», що входить до групи фондів «Амстар».
  • 2008—2014 —один з організаторів реструктуризації міжнародних боргів НАК «Нафтогаз України», позаштатний радник голови правління[9][10]. 2010 року залишився позаштатним радником.
  • 2010 року заснував інвестиційну компанію AYA Capital, що планувала взяти участь у реструктуризації боргів збанкрутілого держпідприємства «Вугілля України» наприкінці 2013 року[11].

У 2014 році повернувся до роботи в Нафтогазі, де наразі обіймає посаду директора виконавчого «Групи Нафтогаз».

Нафтогаз[ред. | ред. код]

У середині 2000-х працював штатним та позаштатним радником голови правління.

2014 року повернувся до роботи в НАК «Нафтогаз України»[12].

З листопада 2018 — виконавчий директор НАК «Нафтогаз України»[13], у квітні 2019 очолив Наглядову раду ПАТ «Укрнафти»[14] У липні 2020 року звільнений з Нафтогазу[15].

29 квітня 2021 — став керівником Нафтогазу, замінивши на цій посади Андрія Коболєва[16]. У липні НАЗК вимагало від наглядової ради Нафтогазу розірвати контракт із Вітренком, назвавши його незаконним[17]. Окружний адміністративний суд Києва розглянув позов Вітренка проти цього припису, задовольнивши позов і зупишивни звільнення Юрія[18].

30 квітня 2022 року уряд призначив Вітренка головою Нафтогазу ще на один рік[19].

Родина та особисте життя[ред. | ред. код]

Політичні погляди[ред. | ред. код]

  • У листопаді 2013 року в інтерв'ю виданню «Власть денег» Юрій висловив свої проєвропейські погляди, підкресливши, що місце України — в Європейському Союзі[20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів призначив нового голову правління НАК «Нафтогаз України» (доповнено). Кабінет Міністрів України. 28 квітня 2021. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021. 
  2. Указ Президента України від 11 жовтня 2019 року № 747/2019 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 7 жовтня 2019 року № 734»
  3. Yuriy Vitrenko. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 15 квітня 2020. 
  4. Структура компанії | Ukrnafta. www.ukrnafta.com. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 15 квітня 2020. 
  5. Юрій Вітренко очолив Міненерго. kosatka.media (рос.). Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 22 грудня 2020. 
  6. Кабінет Міністрів призначив нового голову правління НАК «Нафтогаз України» (доповнено). Кабінет Міністрів України. 28 квітня 2021. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021. 
  7. Юрій Вітренко: Ми зможемо провести зиму без російського газу. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 вересня 2019. 
  8. Економічне обгрунтування розрахунку ставки транзиту газу та вартості імпортного газу. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. 
  9. Формула ціни на газ і транзит: що підписала Україна і що робити далі. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. 
  10. «Газовий» конфлікт-2009: об’єктивні причини та прогнози. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. 
  11. Юрій Вітренко не коментує, що його компанія пропонувала викупити борги "Вугілля України" з дисконтом 70%. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. 
  12. Історія від першої особи. Як ми почали захищатися від Росії та «Газпрому». 
  13. "Нафтогаз" понизив Вітренка на посаді. ukranews_com (ua). Процитовано 2018-11-16. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. 
  14. Результати загальних позачергових зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта». Архів оригіналу за 14 вересня 2019. 
  15. Вітренко завершив свою роботу в Нафтогазі. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020. 
  16. Вітренко призначили главою "Нафтогазу" замість Коболєва. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021. 
  17. НАЗК вимагає від наглядової ради "Нафтогазу" звільнити Вітренка. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021. 
  18. Вітренко залишається головою "Нафтогазу". Суд заблокував новий припис НАЗК. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021. 
  19. Уряд призначив Вітренка головою "Нафтогазу" ще на один рік. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022. 
  20. Юрий Витренко: Непослушный сын. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]