Гій Юрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій Гій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Гій
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Володимирович Гій
Народження 5 травня 1962(1962-05-05) (61 рік)
  Львів
Зріст 174 см
Громадянство  Україна
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
1977—1978 СРСР «Карпати» (Львів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979—1989 СРСР «Буковина» (Чернівці) 427 (24)
1990 СРСР «Карпати» (Львів) 32 (1)
1991 СРСР «Буковина» (Чернівці) 33 (1)
1992 Україна «Буковина» (Чернівці) 11 (0)
1992 Болгарія «Хасково» 4 (0)
1994 Молдова «Ністру» (Атаки) 25 (1)
1994—1995 Україна «Буковина» (Чернівці) 32 (1)
1994 → Україна «Лада» (Чернівці) 3 (1)
1996—1998 Молдова «Ністру» (Атаки) 42 (1)
1979—1998 Всього за кар'єру 609 (30)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1999—2000 Молдова «Ністру» (Атаки) (тренер)
2000—2003 Україна «Буковина»
2003 Молдова «Ністру» (Атаки) (тренер)
2006—2007 Молдова «Ністру» (Атаки)
2008—2009 Україна «Нива» (Вінниця)  (тренер)
2009—2010 Польща «Спартакус» (Шароволя) (тренер)
2010 Польща «Мотор» (Люблін)  (тренер)
2011 Україна «Енергетик» (Бурштин) (тренер)
2012—2013 Україна «Буковина-2»
2013—2015 Україна «Буковина»
2015—2017 Україна «Буковина» U-19 (тренер)
2016— Україна «Спарта» (Чернівці) (тренер)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гій.

Ю́рій Володи́мирович Гій (нар. 5 травня 1962, Львів) — радянський та український футболіст, захисник та півзахисник. Більшу частину кар'єри провів у «Буковині» (Чернівці), де є рекордсменом за кількістю зіграних поєдинків. Також виступав за «Карпати» (Львів) і «Ністру» (Атаки). Провів понад 600 офіційних матчів у складі різних команд, після завершення активної кар'єри гравця став футбольним тренером.

Життєпис[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Юрій є вихованцем львівського футболу (перший тренер — відомий фахівець Анатолій Крощенко[1]), однак велику частину свого спортивного життя віддав «Буковині». У червні 1979 року головним тренером чернівецької «Буковини» став майстер спорту СРСР Борис Рассихін. Саме під час сезону—79 у команді дебютував 17-річний гравець. Цікаво, що Борис Андрійович привіз зі Львова ще одного гравця — Івана Нагірного. Якщо Іван зіграв у «Буковині» кілька сезонів, то Юрій Гій став легендою «Буковини».

Вже у сезоні—80 молодий гравець продемонстрував результативну гру (8 голів), а «Буковина» стала срібним призером другої союзної ліги (5 зона). Через два роки чернівецька команда здобула «золото» другої ліги (6 зона). У 1983 році став капітаном чернівецької «Буковини». Капітанську пов'язку команди з Чернівців Юрій носив до 1989 року, а команда свою чергу знову ставала призером чемпіонату УРСР. До середини сезону 1985 Юрій діяв у півзахисті, однак у інтересах команди згодом розпочав грати у захисній ланці.

Сезон 1990 відіграв в рідних львівських «Карпатах», де разом з рідним братом провів дуже непоганий сезон. Однак команда не отримала можливості підвищитися в класі, зайняв 3 місце в зоні «Захід» другої ліги. У тому ж сезоні разом з командою їздив і в американське турне.

Після чого Гій повернувся у «Буковину», яка теж стала, як рідною і на відміну від «Карпат», завоювала підвищення (стала переможцем тієї ж зони) та дебютувала у першій союзній лізі. Дебют підопічних Юхима Школьникова був вдалим — 5 місце. Цікаво, що у 1991 році капітан «Буковини» зумів «розписатися» у воротах такої популярної команди, як «Зеніт» (Санкт-Петербург). Юрій Гій зумів забити чемпіонові СРСР-84 Михайлові Бірюкову, а чернівецька команда здолала «Зеніт» із рахунком 2:0.

Капітан «Буковини» став автором першого гола свого колективу у офіційних змаганнях Незалежної України (10 лютого 1992 року. Кубок України. «Поділля» — «Буковина» — 1:1, у серії післяматчевих пенальті кращими стали чернівчани). Такод Юрій Гій є рекордсменом «Буковини» за кількістю зіграних офіційних матчів — 508 (26 голів).

У 1992 зіграв кілька матчів за болгарський клуб «Хасково», а у 1994, 1996—1998 роках виступав у клубі вищої ліги чемпіонату Молдови «Ністру» (Атаки), де двічі ставав фіналістом Кубку цієї країни.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

В 1999 році Юрій Володимирович розпочав тренерську кар'єру — другий тренер «Ністру» (Атаки). Впродовж 2000—2002 років був головним тренером рідної «Буковини». Під його керівництвом чернівчани за підсумками сезону 1999/2000 здобули путівку в першу лігу.

Після «Буковини» тренував спочатку як другий тренер, а потім вже як головний, команду «Ністру» (Атаки), яка в обох випадках ставала бронзовим призером чемпіонату Молдови та фіналістом Кубку країни.

Працював другим тренером в тренерському штабі Богдана Блавацького в таких клубах, як: «Нива» (Вінниця) та «Енергетик» (Бурштин), а також в польських колективах «Спартакус» (Шароволя) та «Мотор» (Люблін). У вересні 2013 року Юрій Володимирович у складний період для чернівецької команди знову очолив тренерський місток «Буковини».

У червні 2015 залишив посаду головного тренера, але не залишив клуб, а працював тренером юнацької команди. Нині тренер ДЮФК «Спарта» (Чернівці).

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Як головного тренера[ред. | ред. код]

як тренер

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив школу №55 у Львові на відмінно із золотою медаллю. Потім навчався в спецкласі ДЮСШ «Карпати». Намагався вступити до Львівського торгово-економічного університету та поєднувати футбол і науку[2]. Має тренерський диплом УЄФА, категорії «A».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Брати: Олександр — також професійний футболіст та Ігор — теж займався футболом, однак під час одних із перших зборів отримав важку травму і відповідно професійну кар'єру так і не розпочав[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Легенді «Буковини» Юрію Гію – 58. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  2. ↑ а б "Суддя пробігає повз, а я б’ю по ногах. Як біг – так і впав". Він пропустив весілля брата – у цей час забивав за Карпати. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 2 травня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Михалюк Ю. А., Яремко І. Я. Футбольний клуб «Карпати». Футбол-90. Довідник-календар. — Львів, 1990. — С. 51.
  • Пилипчук П. «Карпати» від А до Я (1963—2005 рр.). — Львів : Галицька видавнича спілка, 2006. — С. 34.
ФК «Буковина» – Тренери

Ліфшиць (1960) · Савицький (1961–1962) · Дашков (1962) · Соболєв (1963–1964) · Корсунський (1964–1966) · Васильєв (1966) · Кузнецов (1967) · Лебедєв (1967–1968) · Михалина (1969–1970) · Сучков (1971) · Каневський (1972) · Павленко (1972–1973) · Медвідь (1973–1974) · Молотай (1974–1976) · Лерман (1976–1979) · Рассихін (1979–1981) · Павленко (1981–1985) · Рассихін (1986–1987) · Школьников (1987–1992) · Павленко (1992–1994) · Матвієнко (1994) · Школьников (1995–1996) · Богуславський (1996–1998) · Лахнюк (1998–1999) · Гій (2000–2003) · Шелепницький (2003–2007) · Мглинець (2007–2009) · Трубачов (2009) · Єжаков (2009–2010) · Заяць (2010–2013) · Гій (2013–2015) · Гуменюк (в.о.) (2015) · Мглинець (2015–2016) · Шпірнов (в.о.) (2016) · Шищенко (2016) · Ратій (2017) · Крафт (в.о.) (2017) · Мглинець (2017–2018) · Куниця (в.о.) (2018–2019) · Нестеренко (в.о.) (2019) · Мельничук (2019) · Маковійчук (в.о.) (2019–2021) · Коваленко (2021) · Кисилиця (в.о.) (2021–2022) · Мельничук (2022–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гій_Юрій_Володимирович&oldid=42176472