Коллард Юрій Жерардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій Коллард)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коллард Юрій Жерардович
Коллард Юрій.jpg
Юрій Коллард
Народився 2 січня 1875(1875-01-02)
Морачів, Полтавщина
Помер 3 січня 1951(1951-01-03) (76 років)
Ауґсбурґ, Баварія
Місце проживання УНР
Діяльність міністр шляхів
Партія РУП

Коллард Юрій Жерардович (*2 січня 1875, Морачів, Полтавська губернія — †3 січня 1951, Ауґсбурґ, Німеччина) — український громадсько-політичний діяч, інженер, співзасновник Революційної української партії, міністр урядів УНР, письменник.

Походження[ред. | ред. код]

Юрій Жерардович Коллард народився 2 січня 1875 року в м. Морачові на Полтавщині.

Його батько Жерар Коллард був бельгійцем, який працював інженером-агрономом в Україні, де одружився з матір'ю Юрія, що походила з старого козацько-шляхетського роду.

Освіта[ред. | ред. код]

Середню освіту здобув у Полтаві, де активно включається в український національних рух. Спілкувався з Симоном Петлюрою та з іншими політичними та громадськими діячами.

Навчався у Харківському Технологічному інституті.

Восени 1897 року, разом з Дмитром Антоновичем, Михайлом Русовим, Боніфатієм Камінським, Панасом Андрієвським, Олександром Коваленком та іншими, стає співзасновником «Харківської Української студентської громади». Ця організація, на початку 1900 року, стала родоначальницею Революційної Української Партії, ідеологом якої був Микола Міхновський.

Ведучи активну політичну діяльність Коллард зумів закінчити інститут і одержати диплом інженера-технолога.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

В 1903—1907 рр. — працював інженером у Харкові.

В 19071912 рр. — працював на будівництві транссибірської залізниці в Красноярську.

З 1912 по 1915 роки — інженером кавказької залізниці в Катеринодарі на Кубані.

Під час Першої світової війни працював головним інженером-будівничим Мурманської залізниці. В 1916 році переведений на Західній фронт.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Юрій Коллард

З 1917 належав до Української Партії Соціалістів-Самостійників.

За часів Української Центральної Ради очолював управління залізниць на Поліссі.

За Гетьманату займав керівні посади в Залізничному відомстві.

В 191920 рр., за Директорії УНР, керівник міністерства шляхів. Згодом, разом з урядом УНР, переїхав до Відня.

В 19211926 переїхав до Чехословацької Республіки. Працював при Земському уряді на Закарпатті. Звільнений за політичними мотивами (як український націоналіст). Переїздить на Моравію, де працював у різних містах, аж поки в 1935 році не зупинився в Брні.

На еміграції[ред. | ред. код]

На чехословацьких теренах громадської діяльності не полишає. Як один з керівників Союзу Визволення України, стає співзасновником Легії Українських Націоналістів.

До 1939 року опікується місцевою Студентською Громадою в Брні та Українською Громадою, іншими суспільно-громадськими організаціями української еміґрації в Чехословаччині. Був заступником голови Центральної управи Української Громади в ЧСР.

На початку 1945 року, перед наступом більшовиків, виїхав з Чехословаччини до Німеччини.

Помер 3 січня 1951 року у Ауґсбурґу.

Автор мемуарів «З юнацьких років» (1930), «Спогади з минулого» (1931) та ін.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]