Юрій Михайлович Вишневецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Михайлович Вишневецький
Herb Korybut.jpg
Помер не раніше 1617 і не пізніше 1618 і не пізніше 15 жовтня 1619
Країна Royal banner of the Grand Duchy of Lithuania.svg Велике князівство Литовське
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Альтдорфський університет і Інгольштадтський університетd
Посада київський каштелян, депутат[d] і черкаський старостаd
Конфесія католицька церква
Рід Вишневецькі
Батько Михайло Вишневецький
Мати Halszka Zenowiczównad
Брати, сестри Вишневецький Михайло Михайлович і Вишневецький Олександр Михайлович
Діти Вишневецька Гальшка
Герб Корибут

Юрій Михайлович Вишневе́цький (пол. Jerzy Wiśniowiecki; ? — 1617/1618) — князь гербу Корибут, військовий та державний діяч Руських земель Великого князівства Литовського. Другий представник роду, який став римо-католиком.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син брацлавського та київського каштеляна, старости черкаського, канівського, лубенського, лоївського Михайла Вишневецького (1529—1584) і Гальшки Зенович (або Зеновичівни, †до 1594). Навчався в університеті міста Інгольштадт у 1594 р., в університеті Альтдорфа в 1595 р.[1]

1603 року розділив батьківські маєтності з братом Михайлом. З 1609 р. каштелян київський, староста черкаський.

Заклав близько 1611 року замок у Білому Камені на Золочівщині. Заклав у містечку католицьку парафію (1605/15), надав кошти для будівництва старого костелу в містечку[2].

У 1615—1618 роках був одним з регіментарів польсько-литовського війська під час війни з Московським царством. У 1617 році спробував захопити Путивль: зайнявши саме місто, не зміг захопити фортецю. Маршалок Головного Коронного трибуналу в 1617 р.

Другий представник роду, який став римо-католиком. Записав фундуш для монастиря домініканців у м. Буськ в 1608 році.[3] Був власником села Тайкури, якому король на прохання Ю. Вишневецького надав магдебурзьке право в 1614 році.[4]

За даними Каспера Несецького, Шимон Старовольський стверджував про його надгробок у Нестерварі; Шимон Окольський — у Залізцях.[5] Згідно досліджень Наталі Яковенко — в домініканському кляшторі Буська[6].

Родина[ред. | ред. код]

У шлюбі з Федорою[7] (Теодорою), донькою або сестрою Івана з Чапличів.

Діти:

Маєтності[ред. | ред. код]

Володів часткою маєтку і замку Вишневець, місточком і замком Вержбувець та 12 селами, половиною міста Новий Андріїв у Люблінському воєводстві, половину міста та округи Брагін, землями навколо міста Пірятин з самим містом, таокж Білим Камені, Тайкуром і Собещицями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Paweł Czaplewski, Polacy na studyach w Ingolsztacie, Poznań 1914, с. 107. польська
  2. Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Białym Kamieniu… — S. 13—18.
  3. Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład…… — S. 231.
  4. Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład… — S. 219.
  5. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 546.
  6. Яковенко Н. «ПОГРЕБ ТІЛУ МОЄМУ ВИБИРАЮ с предки МОЄМИ»: МІСЦЯ ПОХОВАНЬ ВОЛИНСЬКИХ КНЯЗІВ у XV — середині XVII століть.
  7. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 272. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]