Вітренко Юрій Юрійович
| Юрій Вітренко | |
|---|---|
 | |
| Народження: | 17 вересня 1976 (47 років) |
| м. Київ | |
| Громадянство: |
 Україна |
| Кар'єра | |
| Кабінет Міністрів України | в.о. Міністра енергетики України |
| «Укроборонпром» | Член Наглядової ради |
| «Укрнафта» | Голова Наглядової Ради |
| НАК «Нафтогаз України» | Голова правління |
| Освіта | Київський національний економічний університет |
| vitrenkolibrary.com | |
 Вітренко Юрій Юрійович у Вікісховищі | |
Вітре́нко Юрій Юрійович (нар. 17 вересня 1976, Київ, УРСР) — український економіст, фінансист і політик. Працював виконавчим директором НАК «Нафтогаз України» (2014—2020), виконувачем обов'язків міністра енергетики України (з грудня 2020 по квітень 2021). Голова правління НАК «Нафтогаз України» (2021—2022)[1][2], власник інвестиційної компанії AYA Securities.
Член Наглядової ради «Укроборонпром» (жовтня 2019 — січень 2020)[3][4]. Голова Наглядової Ради ПАТ «Укрнафта» (з квітня 2019 по червень 2020).[5]
У грудні 2020 року став першим заступником Міністра енергетики, на нього було покладене тимчасове виконання обов'язків Міністра енергетики України.[6]
28 квітня 2021 року акціонери Нафтогазу обрали Вітренка головою правління компанії[7].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 17 вересня 1976 року в Києві у сім'ї Юрія Миколайовича та Наталії Михайлівни Вітренків. Уже після проголошення незалежності України його мати стала керівником ПСПУ, народним депутатом України 2 та 3 скликань, кандидатом у президенти України 1999 та 2004 років тощо.
У 1980-ті роки батько Юрія працював у Держплані Української РСР та розпочав кар'єру в міністерстві. Мати на той час була доцентом кафедри статистики одного з інститутів. Дитинство Юрій провів у м. Києві.
З 1991 року, після розлучення батьків, Юрій залишився жити з батьком[8]. У пресі згадується, що причиною розлучення Наталія Вітренко називала свою активну політичну діяльність.
З п'яти років навчався в україномовній школі № 172, а також почав активно займатися у футбольній школі «Динамо». Після 8 класу вступив до економічного класу гімназії № 153, навчався у Київській школі менеджменту «КРОК», яка була трансформована у Ліцей економіки та бізнесу (з 1993 р. — Київський ліцей бізнесу), де навчався у 10 класі.
Освіта[ред. | ред. код]
- 1996 — закінчив бакалаврат у Київському національному економічному університеті із червоним дипломом, спеціальність — Міжнародна економіка;
- 1997 — закінчив магістратуру КНЕУ з червоним дипломом, спеціальність — Управління міжнародним бізнесом;
- 1997—2000 — навчання в аспірантурі Інституту міжнародних відносин, кафедра — міжнародні економічні відносини;
- Під час навчання у КНЕУ проходив практику в Університеті науки та техніки штату Айова, США, брав участь у міжнародних студентських конференціях;
Кар'єра[ред. | ред. код]
- 1991 — практика помічником бухгалтера в ПАТ «Укрінбанк»;
- 1992—1993 — аналітик в Українській фінансовій групі;
- 1995—1996 — спеціаліст 2-ї категорії управління зовнішньоекономічної діяльності міжнародних розрахунків у «Укрінбанк»
- 1998—2002 — старший консультант з питань фінансового управління у «PricewaterhouseCoopers».
- 2001 — паралельно з роботою в «PricewaterhouseCoopers» був молодшим науковим співробітником у відділі стратегії міжнародної інтеграції Інституту економічного прогнозування НАН України.
- 2002 — разом з іншими розробляв стратегії НАК «Нафтогаз України»
- 2004—2005 — начальник Управління планування фінансово-господарської діяльності, начальник Управління корпоративних фінансів, заступник начальника Департаменту економіки та цінової політики НАК «Нафтогаз України».
- 2005—2006 — робота в лондонському відділенні банку Merrill Lynch.
- 2006—2007 — радник, головний радник голови правління НАК «Нафтогаз України»[9].
- 2008—2010 — старший віцепрезидент, головний операційний директор фонду приватних інвестицій «Амстар Європа», що входить до групи фондів «Амстар».
- 2008—2014 — один з організаторів реструктуризації міжнародних боргів НАК «Нафтогаз України», позаштатний радник голови правління[10][11]. 2010 року залишився позаштатним радником.
- 2010 року заснував інвестиційну компанію AYA Capital, що планувала взяти участь у реструктуризації боргів збанкрутілого держпідприємства «Вугілля України» наприкінці 2013 року[12].
- 2014 — повернувся до роботи в НАК «Нафтогаз України», де обіймав посаду директора виконавчого «Групи Нафтогаз».
Нафтогаз[ред. | ред. код]
У середині 2000-х працював штатним та позаштатним радником голови правління.
2014 року повернувся до роботи в НАК «Нафтогаз України»[13].
З листопада 2018 — виконавчий директор НАК «Нафтогаз України»[14], у квітні 2019 очолив Наглядову раду ПАТ «Укрнафти»[15].
У липні 2020 року був звільнений з НАК «Нафтогаз України»[16].
29 квітня 2021 — став керівником НАК «Нафтогаз України», замінивши на цій посаді Андрія Коболєва[17]. У липні НАЗК вимагало від наглядової ради Нафтогазу розірвати контракт із Вітренком, назвавши його незаконним[18]. Окружний адміністративний суд Києва розглянув позов Вітренка проти цього припису, задовольнивши позов і зупинивши звільнення Юрія[19].
30 квітня 2022 року уряд призначив Вітренка головою НАК «Нафтогаз України» ще на один рік[20].
1 листопада 2022 року Кабінет міністрів України звільнив Вітренка з посади голови правління НАК «Нафтогаз України»[21][2][22].
Родина та особисте життя[ред. | ред. код]
- Батько — Вітренко Юрій Миколайович, кандидат економічних наук, доцент, родом з Ромнів, випускник Київського економічного університету
- Мати — Вітренко Наталія Михайлівна — доктор економічних наук, керівник Прогресивної соціалістичної партії України, народний депутат України II та III скликань, кандидат в президенти України 1999 та 2004 років, член ГО «Академія будівництва». З 2014 живе в Москві (Російська Федерація).
- Дружина — Ірина, з якою має трьох дітей: Христину (2004 р. н.), Григорія (2007 р. н.) та Маргариту (2015 р. н.).
Політичні погляди[ред. | ред. код]
- У листопаді 2013 року в інтерв'ю виданню «Власть денег» Юрій висловив свої проєвропейські погляди, підкресливши, що місце України — в Європейському Союзі[23].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів призначив нового голову правління НАК «Нафтогаз України» (доповнено). Кабінет Міністрів України. 28 квітня 2021. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ а б Кабмін звільнив Вітренка з посади голови правління Нафтогазу. 01.11.2022, 15:40
- ↑ Указ Президента України від 11 жовтня 2019 року № 747/2019 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 7 жовтня 2019 року № 734»
- ↑ Yuriy Vitrenko. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
- ↑ Структура компанії | Ukrnafta. www.ukrnafta.com. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
- ↑ Юрій Вітренко очолив Міненерго. kosatka.media (рос.). Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 22 грудня 2020.
- ↑ Кабінет Міністрів призначив нового голову правління НАК «Нафтогаз України» (доповнено). Кабінет Міністрів України. 28 квітня 2021. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Юрій Вітренко: Ми зможемо провести зиму без російського газу. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 вересня 2019.
- ↑ Економічне обгрунтування розрахунку ставки транзиту газу та вартості імпортного газу. Архів оригіналу за 5 серпня 2019.
- ↑ Формула ціни на газ і транзит: що підписала Україна і що робити далі. Архів оригіналу за 5 серпня 2019.
- ↑ «Газовий» конфлікт-2009: об’єктивні причини та прогнози. Архів оригіналу за 5 серпня 2019.
- ↑ Юрій Вітренко не коментує, що його компанія пропонувала викупити борги "Вугілля України" з дисконтом 70%. Архів оригіналу за 5 серпня 2019.
- ↑ Історія від першої особи. Як ми почали захищатися від Росії та «Газпрому».
- ↑ "Нафтогаз" понизив Вітренка на посаді. ukranews_com (ua). Процитовано 2018-11-16. Архів оригіналу за 16 листопада 2018.
- ↑ Результати загальних позачергових зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта». Архів оригіналу за 14 вересня 2019.
- ↑ Вітренко завершив свою роботу в Нафтогазі. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Вітренко призначили главою "Нафтогазу" замість Коболєва. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ НАЗК вимагає від наглядової ради "Нафтогазу" звільнити Вітренка. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Вітренко залишається головою "Нафтогазу". Суд заблокував новий припис НАЗК. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Уряд призначив Вітренка головою "Нафтогазу" ще на один рік. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
- ↑ Кабмін звільнив Вітренка із посади голови правління «Нафтогазу». 01.11.2022, 15:23
- ↑ Кабмін звільнив Вітренка з "Нафтогазу". РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2022.
- ↑ Юрий Витренко: Непослушный сын. Архів оригіналу за 12 листопада 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
Юрій Вітренко у соцмережі «Facebook»- Вітренко Юрій Юрійович у соцмережі «Facebook»
- Юрій Вітренко: Ми зможемо провести зиму без російського газу [Архівовано 12 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- План Маршалла для України [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Бібліотека Юрія Вітренка https://www.vitrenkolibrary.com [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Дивлячись Путіну у вічі: інсайдерські уроки визначної перемоги https://www.vitrenkolibrary.com/longread_ua/ [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
|
- Народились 17 вересня
- Народились 1976
- Уряд Дениса Шмигаля
- Уродженці Києва
- Випускники Київського національного економічного університету
- Випускники Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка
- Українські економісти
- Економісти XXI століття
- Укрнафта
- Міністри енергетики України
- Керівники «Нафтогазу України»