Юрій Долгорукий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Долгорукий
Dolgorukiy.jpg
Великий князь Київський
Правління 11491151, 11551157
Попередник Ізяслав II Мстиславич
Наступник Ізяслав III Давидович
Інші титули Князь володимиро-суздальський
Князь переяславський
Імена Георгій
Народився бл.1090
Помер 15 травня 1157(1157-05-15)
Київ
Похований Церква Спаса на Берестові, Київ, Україна
Дружина Донька половецького хана Аепи Осеневича
Другий шлюб Ольга
Династія Рюриковичі
Рід Мономаховичі
Батько Володимир Мономах
Alex K Yurii I.svg

Ю́рій Володи́мирович (1090 — 15 травня 1157, Гюрги Володи́мирович, Дюрги Володи́мирович) — руський князь із династії Рюриковичів, роду Мономаховичів. Син Володимира Мономаха та його другої дружини, дочки половецького хана. Великий князь київський (11491151, 11551157), князь суздальський (11081135, 11361149, 11511155) і Переяславський (11341135), князь Володимиро-Суздальський, родоначальник лінії володимиро-суздальських князів Юрійовичів. Відповідно до запису у Любенському пом'янику (поз. 4) перед смертю став іноком Гавриїлом. Відомий під прізвиськом Юрій Долгорукий («Довгорукий») за те, що втручався у боротьбу за київський престол та міжусобиці на Русі, перебуваючи у далекому периферійному Володимиро-Суздальському князівстві. Отруєний на бенкеті у київського осьменика Петрили[1]. Похований у київській церкві Спаса на Берестові.

Енциклопедія українознавства[ред.ред. код]

Спас на Берестові в Києві, де похований Юрій Долгорукий

Юрій Долгорукий — князь Ростово-Суздальський, згодом Великий князь Київський, шостий син Володимира Мономаха. Прізвисько Долгорукий — «Довга рука», надана князю через його фізіологічні особливості (сутулість), через що його руки здавались довшими ніж у інших людей. За іншою гіпотезою прізвисько «Долгорукий» надано деякими літописцями після його смерті за постійні втручання із загарбницькою метою у справи Київського князівства. Ще за життя Мономаха за Юрієм Довгоруким закріплено Ростово-Суздальську землю із резиденцією у Суздалі, де місцеве боярство служило для нього підпорою. З 1125 року, після смерті Мономаха, Юрій Володимирович став незалежним ростово-суздальським князем. Після смерті свого старшого брата київського князя Мстислава Великого (1132). Юрій силою захопив Переяслав, згодом виміняв його за частину північних земель у свого брата Ярополка Володимировича, князя київського. Перехід Переяславщини до Юрія спричинив його боротьбу з братами, яка закінчилася 1135 року поразкою Юрія, внаслідок чого він був змушений покинути південні землі й повернутися на Суздальщину. За його князювання зросла економічна і політична сила північних князівств, тут засновано місто Переяславль-Заліський, Юр'єв-Польський, Кострому, 1147 року вперше згадується Москва (мимохідь, лише в Іпатіївському літописі, який відображає більш пізній текст з великою кількістю легендарних та художніх деталей, інші літописи не згадують Москву), яку він укріпив 1156 року (згадується лише у Тверському літописі, який написаний через 300—400 років після даних подій, згідно київського літопису Юрій в цей час сидів у Києві), тому Юрія Долгорукого вважають засновником Москви. Він оформив на Північно-Східній Русі уділи, які роздав своїм синам, ставши засновником московської династичної лінії Рюриковичів («молодших Мономаховичів») та організатором Ростово-Суздальського князівства, ядра пізнішої Росії.

1149 року, користуючись з усобиць між князями, Юрій Долгорукий пішов у похід на південь і разом з половцями, біля Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київського князя Ізяслава Мстиславича, оволодів Києвом. 1150 року мусив його покинути, але згодом знову опинився в Києві. Після поразки на річці Руті (1151), якої йому завдав Ізяслав Мстиславич, Юрій повернувся до Суздаля. Втретє здобув він Київ 1155 року й залишився там до кінця свого життя. Щоб закріпитись на півдні, він роздавав тут своїм синам удільні князівства.

Юрій Долгорукий не був улюбленим серед киян; його отруїли під час бенкету в київського боярина Петрила 15 травня 1157 року. Після його смерті повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу, «суздальців — бояр і дружину — побивали по містах і селах» (М. Грушевський). За Юрія Долгорукого вперше виявилося суперництво двох народів, між Києвом та Суздальщиною почалася боротьба, яка набрала гострих форм за його сина Андрія Боголюбського. Також було розтягнуто його майно («Красний двір», інший двір, за Дніпром, — «Рай»), двір сина Василька в місті[2].

Родина[ред.ред. код]

Меморіальна дошка Юрію Долгорукому, встановлена на стіні церкви Спаса на Берестові в Києві, де він похований

Оцінки[ред.ред. код]

Російський історик Василь Татіщев (1686—1750) негативно оцінював князя Юрія Довгорукого.

« Цей великий князь був росту немалого, товстий, лицем білий, очі не вельми великі, ніс довгий і викривлений, борода мала, великий любитель жінок, солодкої їжі й пиття; більше про веселощі, ніж про управління й воїство пильнував, але все інше перебувало у владі й нагляді вельмож його і улюбленців... Сам мало що робив, все більше діти й князі союзні...[4]  »

Історик і публіцист Михайло Щербатов (1733—1790) вважав, що князя Юрія прозвали Довгоруким подібно до перського царя Артаксеркса — «через жадобу до надбання»[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Войтович Л. В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.
  2. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 23
  3. Володимѣръ… створиша миръ и поя Володимѣръ за Юргя Аепину дщерь, Осеневу внуку, а Олег поя за сына Аепину дщерь, Гиргеневу внуку.
  4. Татищев В.Н. История Российская. — Москва, 2005. — Т. 2. — С. 303.
  5. Карамзин Н. М. История государства Российского. — Москва, 1991. — Т. 2-3. — С. 143.

Література[ред.ред. код]

Попередник
Ізяслав II Мстиславич
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1149-1151
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Ізяслав II Мстиславич
Попередник
Всеволод Мстиславич
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Князь переяславський
1132
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Наступник
Ізяслав Мстиславич
Попередник
Не було
Vladimir city.png Князь володимиро-суздальський
1128-1157
Vladimir city.png Наступник
Андрій Боголюбський
Попередник
Ростислав Всеволодович
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Князь переяславський
1134-1135
вдруге
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Наступник
Андрій Добрий
Попередник
Ізяслав III Давидович
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1155-1157
вдруге
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Ізяслав III Давидович