Юсов Вадим Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вадим Юсов
Фото
Ім'я при народженні: Вадим Іванович Юсов
Дата народження: 20 квітня 1929(1929-04-20) (84 роки)
Місце народження: Клавдіно, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Громадянство: СРСР СРСР →
Росія Росія
Професія: кінооператор
Кар'єра: 1957 — 2010
Нагороди:
Орден Пошани
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV-го ступеня
Народний артист РРФСР—  1979 Заслужений діяч мистецтв Росії Ленінська премія — 1982 Державна премія СРСР — 1984
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Шаблон:Ніка (кінопремія) Шаблон:Ніка (кінопремія) Шаблон:Ніка (кінопремія)
IMDb: ID 0951134

Вадим Іванович Юсов (20 квітня 1929, Клавдіно, Ленінградська область — 23 серпня 2013, Нижньогородська область) — радянський та російський кінооператор та педагог, який завоював всесвітню популярність своєю співпрацею з режисерами Андрієм Тарковським та Сергієм Бондарчуком.

Народний артист РРФСР (1979), лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Призер Венеціанського кінофестивалю (1988), триразовий лауреат головної національної кінопремії «Ніка» (1991, 1992, 2004) і володар почесної премії «Золотий орел» (2013).

Біографія[ред.ред. код]

Вадим Юсов народився 20 квітня 1929 року в селищі Клавдіно Ленінградської області. 1954 року закінчив ВДІК (операторський факультет, майстерня Б. І. Волчека). З цього ж року працює на студії «Мосфільм» (у 1954 — 1957 як асистент оператора, з 1957 року — як оператор-постановник). Перша самостійна операторська робота — фільм А. А. Тарковського «Каток та скрипка»[1].

Операторська майстерність В. І. Юсова проявилося у фільмах А. А. Тарковського («Іванове дитинство», «Соляріс», «Андрій Рубльов»), Г. Н. Данелії («Я крокую Москвою», «Не журись!», «Паспорт») та С. Ф. Бондарчука («Вони билися за Батьківщину», «Борис Годунов»).

За операторську роботу картини «Чорний чернець» Івана Диховичного удостоєний спеціального призу Венеціанського кінофестивалю «Золота Оселла».

З 1983 року — завідувач кафедрою операторської майстерності у ВДІКу.

Член журі 37-го Каннського і 45-го Берлінського кінофестивалів.

Викладав у Літній кіноакадемії Микити Міхалкова, збирався відвідати церемонію вручення сертифікатів випускникам у місті Павлово Нижегородської області, але напередодні йому стало зле[2]. Помер 23 червня 2013 року[3].

Стиль роботи[ред.ред. код]

Юсова в операторській роботі відрізняв академічний підхід, ретельний вибір натури, світла, композиції кадру, оптичних та стабілізаційних систем. Він сам є винахідником пристосувань для зйомки та специфічних рухів камери, зокрема у фільмах А. А. Тарковського «Андрій Рубльов», «Іванове дитинство», «Соляріс». У фільмі Г. Данелії «Я крокую Москвою», знята Юсовим столиця знайшла на екрані нову пластику та мальовничість. Плани міста, зняті з верхніх точок, не спішне паноромування; метушливі перехожі на статичних планах, що поспішають повз об'єктив камери; суцільний потік автомобільних світяться фар на нічних вулицях; мокрий асфальт після дощу, додали картині неповторну атмосферу та глибину.

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. 1954 — Небезпечні стежки (реж. А. Алексєєв, Є. Алексєєв)
  2. 1955 — Стрибуха (реж. С. С. Самсонов)
  3. 1957 — Звичайна людина (реж. А. А. Столбов)
  4. 1958 — Сторінки розповіді (реж. Б. Н. Крижановський, М. І. Терещенко)
  5. 1958 — Тривожна ніч (реж. Т. Березанцева)
  6. 1959 — Лейлі та Меджнун (реж. Т. Березанцева, Г. Валамат-Заде)
  7. 1960 — Каток і скрипка (реж. А. А. Тарковський)
  8. 1962 — Іванове дитинство (реж. А. А. Тарковський)
  9. 1963 — Я крокую Москвою (реж. Г. Н. Данелія)
  10. 1966 — Андрій Рубльов (реж. А. А. Тарковський)
  11. 1967 — Маляр (сюжет у к/ж Гніт № 63) (реж. Г. Н. Данелія)
  12. 1967 — Проблема (сюжет у к/ж Гніт № 64) (реж. Г. Н. Данелія)
  13. 1969 — Не журись! (реж. Г. Н. Данелія)
  14. 1972 — Зовсім пропащий (реж. Г. Н. Данелія)
  15. 1972 — Соляріс (реж. А. А. Тарковський)
  16. 1975 — Вони билися за Батьківщину (реж. С. Ф. Бондарчук)
  17. 1975 — Чисто англійське вбивство (реж. С. І. Самсонов) — автор сценарію
  18. 1978 — Юлія Вревська (реж. Н. Кораби, Болгарія)
  19. 1980 — Карл Маркс. Молоді роки (реж. Л. Куліджанов)
  20. 1982 — Червоні дзвони. Фільм 1. Мексика у вогні (реж. С. Ф. Бондарчук)
  21. 1983 — Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу (реж. С. Ф. Бондарчук)
  22. 1987 — Борис Годунов (реж. С. Ф. Бондарчук)
  23. 1988 — Чорний чернець (реж. І. В. Диховічний)
  24. 1990 — Будиночок у околиці (реж. Л. Куліджанов)
  25. 1990 — Паспорт (реж. Г. Н. Данелія)
  26. 1992 — Прорва (реж. І. В. Диховічний)
  27. 1993 — Анна: від 6 до 18 (реж. Н. С. Михалков)
  28. 1993 — Згадуючи Чехова (реж. Н. С. Михалков), не був завершений
  29. 1996 — Свій голос (реж. О. В. Дорман)
  30. 1999 — Відірвані від справжнього (реж. А. УжицеНімеччина)
  31. 1999 — Що сказав небіжчик (реж. І. Масленников)
  32. 2002 — Копійка (реж. І. В. Диховічний)
  33. 2002 — Гроші (реж. І. В. Диховічний)
  34. 2009 — Підрядник (реж. О. В. Дорман)
  35. 2010 — Апельсиновий сік (реж. Андрій Прошкін)
  36. 2010 — Великий вальс (реж. В. В. Меньшов)

Нагороди та премії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Маслова Л. Оператор с пониманием // Коммерсантъ. — 2013. — 24 авг.
  2. «Ушел из жизни «лучший оператор в мире» Вадим Юсов». РИА Новости. 2013-08-23. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2013-08-15. 
  3. Оператор фильмов Тарковского Вадим Юсов скончался на 85-м году жизни
  4. «Кинооператор Вадим Юсов удостоен награды за достижения в области операторского искусства». ПрофиСинема. 04.12.2012. Архів оригіналу за 2012-12-16. Процитовано 2012-12-04. 
  5. «Раздали «Орлов»». 25 января 2013. Процитовано 2013-01-22. 

Посилання[ред.ред. код]